Мешканка України Наташа Гриценко завжди мріяла про пухнастого білого собаку. Коли вона почала працювати, на свою першу зарплату купила цуценя мальтійської болонки. Вона привезла Едді додому, до київської квартири, яку ділила зі старшою сестрою. Через вісім років, коли їхню країну охопила війна і вони вирішили втекти, Гриценко зрозуміла, що залишить що завгодно, але тільки не собаку, розповідає New York Times.
Наташа та її сестра вирушили до Польщі, потім до Німеччини, потім до Португалії і, зрештою, до Сполучених Штатів. Маленький песик подорожував з ними на руках. Сестри прибули до Тихуани на південному кордоні з Каліфорнією, а потім почули новину, яка змусила їх зупинитися: собак з України здебільшого не пускають до США. Деяким людям вже довелося залишити своїх домашніх тварин у Мексиці відповідно до федеральних правил охорони здоров’я.
“Я краще повернуся до Європи”, – сказала сестрі Гриценко.
Серед тисяч українців, які вишикувалися в чергу на південному кордоні після російського вторгнення, останні кілька тижнів були відзначені болісною прогресією втрати: будинки, близьких, роботи та спокійного відпочинку у знайомих кварталах. Для тих, кому вдається взяти з собою улюбленого вихованця у подорож у невизначене майбутнє, бар’єр на кордоні виявився руйнівним.
“Він для нас – все”, – сказала про собаку сестра Гриценко, 31-річна Іра.
Федеральні центри з контролю та профілактики захворювань, за винятком «дуже обмеженої основи», забороняють в’їзд до Сполучених Штатів будь-яким собакам, якщо вони перебувають у будь-якій з 50 країн, включаючи Україну через «високий ризик» сказу.
На пожвавленому прикордонному переході в Тихуані митно-прикордонна служба спочатку пропустила в країну кілька домашніх тварин, розповіли волонтери, які працюють на кордоні. Але останнім часом тварин із України не пускали.
Залишивши Україну, сестри Гриценко зробили кроки, щоб переконатися, що їхній собака готовий до міжнародних поїздок. Ветеринари-добровольці зробили Едді щеплення від сказу спочатку у Польщі, а потім у Німеччині, де ветеринари обробили його від паразитів, імплантували йому в шию мікрочіп та надали йому документи та міжнародне посвідчення особи, щоб він міг подорожувати.
Сестри без проблем сіли на рейс із Лісабона до Мексики, їхні сумки були набиті банками органічного курячого корму для собак. Едді приїхав у невеликій переносці. Після того, як минулого тижня вони приземлилися в Канкуні, інспектор з охорони тварин в аеропорту переглянув їхні документи та перевірив Едді з голови до ніг. Він передав офіційний документ із печаткою, що підтверджує здоров’я собаки. Сестри прилетіли до Тихуани в неділю. Там вони приєдналися до сотень українців, які чекали на свою чергу на перетин кордону.
«Ми відчували себе впевнено, думаючи, що все гаразд, — згадує Іра. — Потім раптом ми почули, що не можемо перейти кордон із собакою».
Після їхньої подорожі через чотири міжнародні кордони цей бар’єр здавався найстрашнішим. Новоприбулих, таких як сестри Гриценка, попередили, щоб вони не намагалися в’їхати до Сполучених Штатів зі своїми домашніми тваринами. Для сестер це здавалося непереборною перешкодою.
Потім вони дізналися, що є тимчасове рішення: Мексика не входить до списку CDC по боротьбі зі сказом, і американці, які ввозять собак із цієї країни, навряд чи зіткнуться з перевіркою на кордоні США. Декілька днів тому американські любителі тварин самі почали перевозити через кордон українських собак. Десятки українських тварин, переважно собак і кішок, вже дісталися Каліфорнії за допомогою американців. Тепер сестри шукають того, хто погодиться забрати Едді.
