Українська біженка Лана Лісецька вже пробачила собі за те, що була врятована від війни, і налагоджує своє життя заново завдяки програмі, що займається проблемами психічного здоров’я людей, які тікають від війни. Ці проблеми часто не помічають, пише First Post.
«Перші кілька місяців я страждала від того, що називають „провиною вцілілих“, — сказала Лісецька, яка втекла до Молдови зі своїм семирічним сином відразу після початку повномасштабної війни більше року тому. — Ви знаєте, що ви в безпеці, але всередині відчуваєте провину, що ви зрадили свою країну та своїх батьків».
32-річна Лісецька залишила чоловіка та друзів, щоб відвезти сина в безпечне місце, і зараз живе в молдовському центрі для біженців у Ніспоренах, неподалік від кордону з Румунією. Але свого маленького кулону-сердечка в синьо-жовтих кольорах Батьківщини вона так і не зняла.
Вона плакала в найдивніші часи та місцях, навіть коли була в перукарні. «Тоді в Маріуполі і в Бучі були люди, яким не було чого їсти», а тут вона стригла волосся, згадала жінка.
«Найжахливіше — це коли ти навчишся жити з цим, ніби це нормально», — сказала вона AFP.
Відчуття ізоляції та самотності для біженців є звичайним явищем. Навіть в оточенні фотографій своєї родини в Україні Олена Бавико це гостро відчула. Фотографії також нагадують про її головну мету — повернутися додому. Якщо зараз їй стає краще, то це завдяки психологічній підтримці, яку вона отримала, каже жінка.
Зараз їм обом допомагає арт-терапія і вони хочуть перенести ці методи на тих, хто залишається в Україні. Організація Doctors of the World, яка опікується жінками, каже, що багато людей «виснажені нездатністю передбачити, що може принести майбутнє», що для найбільш уразливих може призвести до «ендемічного стану стресу».
Вони також намагаються підтримати перенапружених працівників на передовій, які мають справу з біженцями, використовуючи програму під назвою «Help the helpers», розроблену ще в Лівані.
