Великдень – це найважливіше свято після Різдва для всіх християн по всьому світу. У цей день всюди звучить «Христос Воскрес» – «Воістину Воскрес», а родини збираються за святковим столом, нагадує Словопис.
Знаменному торжеству перемоги життя над смертю передує строгий піст, Чистий четвер і Страсна п’ятниця. А у Велику неділю миряни нарешті можуть насолодитися їжею, співами й гуляннями.
Україна – велика країна, тож окрім спільних для всіх традицій, обрядів та звичаїв, тут є чимало регіональних й дуже локальних традицій. Деякі з них нагадує MHP.
Співи під вікнами на Галичині
У деяких регіонах Галичини збереглася традиція співу особливих великодніх пісень – «риндзівок». Їх співають парубки під вікнами дівчатам і одруженим на початку року жінкам на другий і третій день Великодніх свят. Жінки за традицією мають винести парубкам крашанки та дрібні монети. Також на Галичині є традиція запалювати біля церков вогнища та стежити, щоб вони не згасли.
Баранчик з масла на Закарпатті
У Великодню ніч закарпатці намагаються не спати, щоб не проспати своє щастя. Також є традиція, коли після служби у церкві люди намагаються якнайшвидше дістатися додому. Хто першим це зробить – у того буде багате господарство. У деяких місцевостях тут кладуть до кошика баранчика з тіста або вершкового масла. Він оберігає від стихійних лих і робить природу прихильною до людини.
Дерев’яні пташки на Полтавщині
На Полтавщині була й подекуди зберігається традиція декорувати оселі до Великодня дерев’яними пташками, підвішеними до балок під стелею. Ця традиція пов’язана з віруванням, що навесні на землю повертаються з раю душі померлих родичів. І пташки символізують ці душі.
Наїдки для русалок на Сіверщині
У деяких регіонах християнські звичаї міцно сплітаються із язичницькими. Наприклад, на Сіверщині в неділю після Служби Божої і святкового сніданку прийнято збирати освячені рештки їжі і ще до полудня відносити їх до найближчої водойми, щоб погодувати русалок.
Перегони на возах на Волині
Однією з великодніх традицій у деяких селах на Волині було збирання зеленого барвінку, з якого плели віночок. А після освячення кошиків з наїдками так само кожен намагався скоріше піти додому. Етнографи описують, як жителі села Косареве у великодню ніч давали менше їсти коням, щоб вони швидше везли віз додому. Інколи навіть були великодні перегони на возах.
«Сповідь діжки» і таємна вечеря на Поліссі
На Поліссі хлібна діжка, в якій протягом року замішували тісто на хліб, перед Великоднем мала «сповідатися сонцю». Лише раз на рік, у Чистий четвер, господиня мила цю діжку, накривала скатертиною й обв’язувала червоним поясом, зверху клала хлібину, сіль, а часом і кілька монет. Після чого виставляла на стовпі біля воріт – вважалося, що так діжка «Богу сповідається». Ще донедавна побутував і звичай таємної вечері у четвер, для якої готували особливі страви – на столі їх залишали на всю ніч.
Великодні вогні й традиція «гріти діда» на Гуцульщині
У деяких місцевостях на Гуцульщині була поширена традиція «гріти діда» або «старого спалити». Діти ходили від хати до хати й під вікнами кликали: «Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички», на що хтось із хати відповідав: «Гріємо, гріємо, даємо!». Дітям давали «кукуци» — спеціально спечені для цього обряду хлібці. Цей звичай був пов’язаний із поминанням предків, а хлібці були потрібні для зустрічі з ними.
Карпати: послання у потойбічний світ
У Карпатах шкаралупу від освячених яєць пускали на воду в річці. Вірили, що вона за три з половиною тижні допливе до рахманів (за українським народним повір’ям, це мешканці міфічного краю, праведні християни, які живуть у потойбічному світі). І доки шкарлупа туди допливе, то знову стане яйцем.
Таврія: пророслий овес на столі
На півдні України для родичів, яких не було за святковим столом, відрізали шматок великодньої паски, загортали його разом із трьома крашанками в рушник та поміщали все це на покуті, біля ікон. Якщо ця людина доходила чи доїжджала додому протягом 40 днів, до свята Христового Вознесіння, їй віддавали цю паску і крашанки. Якщо ж ні – то їх віддавали нужденним.
Існує також кілька заборон, які потрібно дотримуватися в священний день, нагадує УНІАН. На Великдень не можна:
- лаятися і сваритися, особливо за святковим столом;
- працювати по дому – всі клопоти треба зробити перед Великоднем;
- викидати їжу, яка була освячена в храмі – краще роздати її нужденним або віднести до церкви;
- згадувати старі образи і відмовляти в допомозі близьким.
Найсуворішою на Великдень вважається заборона на будь-яку роботу. Але оскільки цей день завжди випадає на неділю, то дотриматися її не складно.