Понад чотири роки тому повномасштабне вторгнення Росії спричинило найбільшу хвилю міграції в Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців були змушені залишити домівки, а ті, хто на початку війни перебував за кордоном, часто вже не могли або не хотіли повертатися, нагадує Rubryka.
Більшість із них приєдналися до громад, що існували десятиліттями, а подекуди й більше століття. Видання Rubryka дослідило, як формувалися п’ять найбільших і найвпливовіших українських діаспор та яку роль вони відіграють сьогодні.
США
Наприкінці XIX століття українці осідали у вугільних містах Пенсильванії та індустріальних центрах Середнього Заходу. Після Другої світової війни нова хвиля біженців — інтелектуали, духовенство, політичні діячі — перетворила громаду на впливову політичну силу. Через організації на кшталт Українського конгресового комітету Америки діаспора вибудувала мережі в Конгресі, Білому домі та вашингтонських аналітичних центрах. Після 1991 року українсько-американські організації допомогли здобути визнання незалежності України з боку США.
Сьогодні понад мільйон українців у країні за двопартійну підтримку України в Конгресі, домагаються затвердження пакетів військової допомоги та збирають мільйони на гуманітарні потреби. З 2022 року громада зросла на 510 000 осіб.
Канада
Канадська діаспора бере початок наприкінці XIX століття, коли тисячі українців із західних земель відгукнулися на заклик уряду освоювати прерії. Умови були суворими: незнайома мова, чужа культура, різкий клімат. Переселенці будували церкви, школи та культурні центри, а нові хвилі міграції під час двох світових війн і за радянської доби лише зміцнювали спільноту.
Сьогодні близько 1,4 мільйона українських канадців продовжують цю роботу. Після 2022 року вони прийняли понад 300 000 біженців з України. Українсько-канадський конгрес та Канадсько-українська фундація координують підтримку санкцій, військової допомоги та програм для переселенців.
Польща
Польська українська громада формувалася інакше: не лише через міграцію, а й через спільну багатовікову історію двох народів зі спільним кордоном. До 2022 року в Польщі вже проживало чимало українців, які приїхали на заробітки чи навчання після 2014 року. Після повномасштабного вторгнення через польський кордон пройшли мільйони людей, і значна частина з них залишилася.
Сьогодні в Польщі мешкає близько 2,5 мільйона українців. Вони стали однією з головних рушійних сил польської економіки, заповнюють дефіцит робочої сили, відкривають бізнеси та запускають громадські організації.
Бразилія
Менш очікуваним напрямком стала Бразилія. Після скасування рабства уряд країни залучав європейських переселенців обіцянками землі. Тисячі українців із заходу перетнули Атлантику, сподіваючись нарешті мати власну ділянку. Реальність виявилася суворішою: густі ліси, незнайомі хвороби, геть інший клімат. Попри це громада вижила і закріпилася. Бразильська діаспора відома насамперед збереженням культури та літературним активізмом: вона створила десятки перекладів і понад 40 книжок, знайомлячи західну аудиторію з українськими авторами, переслідуваними за радянської доби.
Місто Прудентополіс у штаті Парана у 2021 році надало українській мові статус офіційної муніципальної, а у 2023 році традиційна писанка з’явилася в оновленому дизайні бразильського паспорта. У країні проживає близько 600 000 людей українського походження.
Німеччина
До 2022 року постійна українська громада в Німеччині була невеликою. Повномасштабна війна все змінила: добре розвинена система інтеграції біженців і соціальна підтримка зробили країну першим вибором для тих, хто тікав від війни, переважно жінок із дітьми.
Нині Німеччина приймає понад 1,3 мільйона українських громадян, а українці стали другою за чисельністю іноземною спільнотою в країні. У квітні 2026 року в Берліні відкрився Unity Hub, покликаний об’єднати діаспорні організації та забезпечити їм єдиний майданчик для взаємодії з німецькими політиками і громадянським суспільством.