Перший українець у США, який став професором університету і доктором філософії
Editor · редакція UA Diaspora
2 хв читання
У 1929 році органи ОДПУ СРСР склали список «українських антирадянських діячів в Америці». Під номером 24 у ньому значився Олександр Неприцький-Грановський — перший українець у США, який здобув ступінь доктора філософії з біологічних наук і звання професора американського університету, розповідає “Історична правда“.
Його досьє з архіву СЗР України дослідив історик спецслужб Олександр Скрипник.
Неприцький-Грановський народився 4 листопада 1887 року в селі Великі Бережці на Тернопільщині. Навчався в Київському комерційному інституті, спілкувався з Лесею Українкою, Михайлом Грушевським і Павлом Тичиною. У 1910–1914 роках вийшли три його поетичні збірки.
У 1908 році він вступив до Революційної української партії і поширював заборонені царською владою українські книжки. Рятуючись від арешту, емігрував до США і працював на фермах і в копальнях. Згодом закінчив агрономічний коледж у Форт-Коллінзі, у 1923 році здобув ступінь магістра у Вісконсинському університеті, а через два роки захистив докторську дисертацію.
З 1930 року він працював професором ентомології Міннесотського університету. Він одним із перших у світі почав вивчати, як комахи переносять хвороби рослин. У США він першим запровадив захист городини дустом і запропонував обприскувати ліси та сади з літаків.
Під наглядом чекістів
Справу під назвою «Глава» завели в 1938 році за вказівкою Павла Судоплатова. Приводом стало те, що в 1935 році він очолив Організацію державного відродження України, ідеологічно пов’язану з ОУН. Керував він нею майже 30 років. Чекісти фіксували його агітацію за допомогу Карпатській Україні в 1939 році, участь у зборі ОУН у Парижі та підозрювали належність до масонської ложі.
Конференція ООН і пам’ятник Шевченку
У 1945 році Неприцький-Грановський представляв українців США на установчій конференції ООН у Сан-Франциско. Отримав Шевченківську премію свободи від УККА, допомагав українцям із таборів переміщених осіб емігрувати до США, був активним республіканцем. Президент Дуайт Ейзенхауер надіслав йому листа з високою оцінкою його діяльності. Він мав одну з найбільших колекцій писанок.
У 1964 році він очолював делегацію Міннесоти на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Тоді ж його справу передали з Vоскви до Києва, а згодом закрили. Помер Неприцький-Грановський 4 листопада 1976 року в Сент-Полі, де й похований. У Великих Бережцях йому присвячено літературно-меморіальний музей.
