Американські вчені влаштовують віртуальні тури лабораторіями для українських дітей-біженців і сиріт, вихованців дитячих будинків, розповідає Voanews Ukraine.
Астрофізик, колишня інструкторка астронавтів Юлія Бродська, поділилася спогадами про те, як у неї та її колег виникла ця ідея.
«Коли почалася війна, звісно, кілька перших тижнів був абсолютний шок. Але потім ми уявили, що відбувається з дітьми, що відбувається з батьками, наскільки важливим є якесь відчуття нормальності. Нормальний розклад, нормальна структура», — каже Юлія, співзасновниця проєкту Earthlings Hu.
Сотні дітей-сиріт із десятків дитячих будинків після початку війни виявилися переселенцями в самій Україні і за кордоном. Дітей багато, а персоналу катастрофічно мало. Часу і сил ледве вистачає на найнеобхідніше — нагодувати, попрати, покласти спати.
Підопічні Ірини Шрамко, виховательки з міста Гуляйполе, виїхали з України одразу після початку бойових дій та опинилися у Польщі. На 106 дітей чотири вихователі. Онлайн-уроки — єдина можливість відпочити. А у колишньої підприємниці Галини Бондарук, яка після початку війни завершила свій зерновий бізнес і почала займатися дітьми, майже тисяча підопічних. Її фонд допомагає дітям-сиротам, звезеним до Львова з різних українських міст.
Юлія Бродська та її колеги для допомоги таким дітям підключили всі свої знання та контакти: викладачів, вчених, психологів. Насамперед, тих, хто може розповідати дітям про науку цікаво. Головна мета — захопити увагу дітей і хоч трохи розвантажити персонал. А ще запустили програму «Запитай вченого», у якій щодня на дітей чекають двоє чергових вчених, готових відповідати на будь-які запитання. До проєкту вже приєдналися вчителі з Великої Британії, Німеччини, Австралії, США.
«Прийшов хлопчик 13 років і каже: навчіть мене якнайшвидше геометрії та фізики. Я хочу вирасти, стати архітектором і відновлювати зруйновану Україну, — каже Юлія. — Крім того, що ми запрошуємо його на різні класи, ми знайшли для нього студента-архітектора, який з ним працює та розповідає йому саме про архітектуру».
Поки що найголовнішою проблемою залишається техніка. Завдяки допомозі компаній-спонсорів вдалося відправити дітям близько 300 ноутбуків, але потрібно набагато більше та якомога скоріше. Засновники проєкту кажуть, що хотіли б зробити його не тимчасовим, а постійним. Ці програми можуть продовжуватися і після війни та допомагати дітям відкривати для себе світ та мріяти.
