Міністерство культури та інформаційної політики внесло кавову традицію кримських татар до списку нематеріальної культурної спадщини України, розповідає Babel.
Поширення цієї традиції безпосередньо пов’язане з місцями проживання кримськотатарського народу на території України, зазначили у відомстві. Більшість кримських татар мешкає на окупованій Росією території Криму. Проте живуть вони також на Київщині, Херсонщині, у Львові, Вінниці, Полтаві, Луцьку, Мелітополі, Дніпрі, Дрогобичі.
Кримські татари завжди славилися своєю гостинністю. Довгий час вірили, що праведний Хидір, який мандрує світом під виглядом незнайомця, може вибрати для відпочинку будь-яке житло. Тому народ переконаний, що кожного гостя треба шанобливо зустрічати й допомагати в дорозі, адже його візит неодмінно принесе щастя й удачу в родину.
Ароматна та міцна кава з давніх-давен є символом гостинності кримських татар. Традиційно подається з цукровим піском і пісочним печивом. Однак цукор в каву не додають. Натомість каву п’ють із дрібно нарізаним молочним цукром або твердим цукром домашнього приготування.
Для приготування кримськотатарської кави обсмажені кавові зерна спочатку дрібно подрібнюють у ручній кавомолці, потім засипають у розігрітий мідний чайник, за бажанням на дно чайника кладуть кілька крупинок солі та заливають холодною водою. Приблизне співвідношення – одна повна чайна ложка меленої кави на чашку води.
Джезву ставлять на вугілля, розпечений пісок або плиту, каву доводять до кипіння до появи густої та ароматної піни — це означає, що напій готовий. Коли мама чи бабуся вчить доньку варити каву, то кажуть, що каву треба «лякати» — тобто знімати з вогню відразу, як тільки підніметься піна над верхом, але не кип’ятити. Це вимагає концентрації та уваги. Кава подається в маленьких кавових чашках на блюдці. Спочатку в чашку наливається кавова пінка, а потім в неї наливається кава.
Найчастіше каву готують і подають молоді члени сім’ї (невістки або старші дочки).