На території літнього табору «Карпати» в Елленвіллі, штат Нью-Йорк, встановили пам’ятний знак на честь членів Спілки української молоді (СУМ), які загинули у боротьбі за Україну, розповідає Ukrinform.
Монумент у формі щита став глибоко символічним жестом пам’яті та вдячності — тим, хто не повернувся з війни, але залишився назавжди частиною українського духу.
Чим займається СУМ
СУМ — це світова молодіжна організація, заснована ще 1946 року в діаспорі після Другої світової війни. Її мета — виховання молоді в національному дусі, збереження української ідентичності, мови, культури та цінностей незалежної держави.
Сьогодні СУМ діє в понад десятках країн світу: від США і Канади до Аргентини, Австралії та Європи — й об’єднує українців кількох поколінь: дітей, батьків, ветеранів.
Присвята меморіала
У повномасштабній війні Росії проти України чимало сумівців стали на захист Батьківщини: як добровольці, військові, волонтери, медики, журналісти. Серед них є й ті, хто віддав найвищу ціну — власне життя. Саме їм і присвячено цей меморіал.
На пам’ятному щиті викарбувано слова, які звучать як клятва і заповіт:
«Нехай цей щит говорить за тих, хто вже не може сказати. Нехай нагадує, надихає і зобов’язує. Нехай їхня жертва стане прикладом для всіх поколінь сумівців — щоб ми, сумівці всього світу, завжди були гідні тих, хто на щиті за Україну. Вічна слава Героям! Слава Україні!»
Ініціатива встановлення монумента належить Крайовій управі СУМ в Америці та адміністрації оселі «Карпати». Проєкт став результатом спільної роботи старшого юнацтва — чотири рої змагались за найкращу ідею під час 62-го Злету СУМ у 2024 році. Переможна концепція втілена тепер у бронзі та камені.
Відкриття пам’ятника
Урочисте відкриття пам’ятника розпочалося з Божественної Літургії та панахиди за загиблими. Богослужіння очолив єпископ Стенфордський Української греко-католицької церкви Павло Патрикій Хомницький. На церемонії були присутні представники різних осередків СУМ, українські родини, діаспора, духовенство.
Для багатьох учасників це було не лише офіційне відкриття, а глибоко особистий момент. Серед імен загиблих — друзі, знайомі, побратими. Молоді люди, які вчилися на сумівських таборах, співали українських пісень, ходили у вишиванках — і пішли на фронт, бо не могли інакше.
Пам’ятник є мовчазним нагадуванням, що боротьба за Україну — не абстракція навіть за океаном. Це вибір, який зробили люди, виховані в любові до України. Їхня жертва — доказ того, що національна пам’ять і гідність не мають кордонів.