14 Квітня, 2025

“Єдині в мистецтві та боротьбі”: як українські митці в США підтримують Батьківщину

Старовинний фермерський будинок 1860-х років на один день став осередком української культури. Тут продавали традиційні вишиванки, звучала українська попмузика, а на столах були домашні вареники. Але головною подією став артпроєкт Many Faces, One Force, присвячений жінкам, які допомагають Україні — як в Америці, так і на Батьківщині, розповідає NPR.

"Єдині в мистецтві та боротьбі": як українські митці в США підтримують БатьківщинуХудожниця Яна Нікутіна представила серію з 77 яскравих поп-арт портретів українок та американок з Центрального Техасу. За її словами, ці жінки — волонтерки, вчительки, активістки — стали символом жіночої сили та підтримки. Нікутіна розповіла:

«Хтось допомагає армії, хтось навчає дітей, хтось щодня витрачає час і серце на волонтерство. Я хотіла подякувати їм своїм мистецтвом»

Серед гостей заходу був і композитор Олекс Сєдін, який приїхав до США у 2022 році як біженець у межах програми Uniting for Ukraine. На події він виконав композиції зі свого фортепіанного альбому Out of Homeland, присвяченого війні. Його музика — без слів, але наповнена глибокими переживаннями: біль, туга за домом, надія, боротьба. Сєдін каже:

«Мої друзі залишилися в Україні. Я записую музику, а для виконання партій струнних надсилаю матеріали до Києва, до них. Це і творчість, і підтримка»

Організаторка виставки Кейт Войнова працює з некомерційною організацією Liberty Ukraine в Остіні. Вони збирають кошти на амуніцію для військових, допомагають лікарні у Львові та фінансують терапевтичні табори для дітей загиблих військових.

"Єдині в мистецтві та боротьбі": як українські митці в США підтримують БатьківщинуПопри втому світу від війни, Войнова не здається:

«Я впевнена, що Україна поверне свої кордони. Але мене турбує інше — як сильно російський вплив поширюється вже тут, у США. Я знаю, як це виглядає, бо жила в радянській Україні, де не було української мови на радіо, а в кіно — тільки російське. Ми не маємо повернутися до цього»

Захід у Леандері став прикладом того, як українці за кордоном перетворюють біль на дію, а мистецтво — на зброю.