Ніч із 23 на 24 червня особлива. У цей час українці святкують Івана Купала — одне з найдавніших і найзагадковіших свят, яке об’єднує язичницькі традиції з християнською символікою. Саме цієї ночі, за легендами, відкривається щось потойбічне: дерева шепочуть, трава говорить, а вода і вогонь мають очищувальну силу.
Вогонь, що очищає
Найпомітніша частина купальської ночі — багаття. Його розпалюють не просто заради видовища: стрибки через полум’я символізують очищення від хвороб, злих думок і поганої енергії. Парі, яка тримається за руки й успішно перестрибує полум’я, віщують щасливе спільне життя. І хоча сьогодні це переважно розвага, суть ритуалу не зникла — він усе ще об’єднує людей навколо сили вогню.
Вода, що ворожить
У купальську ніч вода набуває магічних властивостей. Дівчата плетуть вінки з польових трав і пускають їх по річці. Віночок ніби «показує», якою буде доля. Якщо пливе далеко — кохання буде щасливим. Якщо потоне, кохання не прийде цього літа. А якщо його впіймає хлопець, чекай зустрічі. У народі казали:
«Купальська вода все знає, та не все скаже — лиш покаже»
Папороть, що цвіте раз на рік
Одна з найпоетичніших легенд цієї ночі — пошук цвіту папороті. Він, за повір’ям, розквітає тільки опівночі й лише на кілька митей. Хто знайде, отримає щастя, силу, здатність розуміти мову тварин і навіть бачити скарби. Усе це символічно: папороть ніколи не цвіте в реальному житті, тож і «цвіт» її — внутрішній шлях, пошук себе.
Трави, що лікують і захищають
У цей час збирають лікувальні трави. Вважалося, що саме в купальську ніч вони мають найбільшу силу. Звіробій, чебрець, полин, ромашка: усе це не тільки основа для майбутніх настоїв, а й своєрідний захист від усього лихого. Вірили: хто пройде босоніж по росі — буде здоровим увесь рік.
Хоч би як змінювався світ, свято Івана Купала залишається живим. Це час зв’язку з природою, мрії та віри, кохання й оновлення. Сьогодні його відзначають у містах і селах, біля річок і на фестивалях, у родинному колі й просто серед друзів.