У Пресвітеріанській церкві міста Берклі зібралося понад двісті глядачів, щоб почути Українську капелу бандуристів Північної Америки імені Тараса Шевченка, пише Ukrinform.
Концерт пройшов під гаслом «Ukraine Lives!» — «Все буде Україна!» і став фінальним акордом цьогорічного гастрольного туру колективу. Перед Берклі капела дала ще чотири концерти в Каліфорнії — у Сан-Дієго, Лос-Анджелесі та Сакраменто, а також один у Фініксі, штат Аризона. Загалом за цей тур колектив виступив п’ять разів.
Усі учасники капели є американцями та канадцями українського походження. Єдиний виняток — музикант-японець, який не розмовляє українською, але змалку закоханий у звучання бандури. Художній керівник і диригент колективу — Олег Махлай. Цього вечора під його орудою капела виконала вісімнадцять українських пісень і мелодій.
Програма, що провела через сторіччя
Перше відділення відкрилося «Молитвою за Україну»: її слухали стоячи. Далі пролунали пісні про походи запорожців, стійкість січових стрільців і мужність воїнів ОУН та УПА, а завершила першу частину композиція «Нероздільна родина».
Друге відділення розпочала інструментальна мелодія «Гомін степів». Після неї — «Карпатські січовики», «Дух гармат міцний», «Браття українці», «Марш полеглих», «Ой, видно село». Кожна з цих пісень протягнула нитку між минулим і сучасною війною. Глядачі довго не відпускали артистів, і на біс капела виконала «Розпрягайте, хлопці, коні» — її стоячи підспівував увесь зал.
Колектив із трагічною і стійкою історією
Під час антракту артист капели Назар Колівошко розповів про минуле колективу. Перший оркестр бандуристів заснував у Харкові 1902 року Гнат Хоткевич — радянська влада розстріляла його 1938 року під час репресій. Сама капела веде свій початок з 1918 року. Радянський режим переслідував бандуристів жорстоко: одних розстрілювали, інших відправляли до ГУЛАГу. Під час Другої світової ті, хто вижив, потрапили до нацистського трудового табору, де їх примушували давати по кілька сотень концертів на рік.
Після війни сімнадцять артистів, рятуючись від радянського терору, виїхали з таборів Західної Європи до Детройта і там відродили капелу, зберігши традиції та автентичні інструменти, зокрема харківську бандуру. У 1991 році колектив став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.