Коли у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Кирило Генчо був удома в Харкові. До війни він мав швейну фабрику і, за його словами, жив спокійно і стабільно. Все змінилося за лічені дні, пише BPR.
“Я був просто в шоці. Я не міг усвідомити, що почалася війна, бо досить часто бував у Росії. У мене там є друзі”, — розповів Генчо.
Перші місяці він описує як безперервний грім вибухів, звуків сирен та літаків над головою. Вісім місяців він жив у таких умовах, поки російська бомба не знищила його фабрику поруч із ринком Барабашово.
“Я був повністю зламаний. Втратив бізнес, гроші, обладнання. Мене просто не стало”, — каже він.
Гітара, рюкзак і валіза
Генчо вирішив виїхати і подав заявку на програму Uniting for Ukraine, яка дозволяла українцям в’їжджати до США на гуманітарному паролі терміном до двох років за наявності американського спонсора. Знайомий, який сам проходив через подібне ще під час війни на Луганщині у 2014 році, допоміг йому знайти родину зі США, яка погодилася стати спонсором.
“Він знайшов одну родину: жінка була українкою, а чоловік американцем. Вони також християни, ми поспілкувалися, і вони мене підтримали”, — розповів Генчо.
У листопаді 2022 року він прилетів до США з гітарою, рюкзаком і валізою. Оселився в Ешвіллі, де директор місцевої релігійної організації Freedom in Christ запросив його волонтерити у реабілітаційному центрі. Згодом він там офіційно працевлаштувався і отримав кімнату прямо на місці.
Генчо є одним із приблизно 2000 українців, які оселилися в Північній Кароліні, та одним із близько 500, хто живе у західній частині штату.
Статус під питанням
У 2024 році Генчо отримав повторний гуманітарний пароль. Але після того, як у 2025 році президент США Дональд Трамп підписав укази про припинення гуманітарних парольних програм, зокрема Uniting for Ukraine, ситуація ускладнилася. Термін дії його гуманітарного пароля закінчується у листопаді, а заявка на тимчасовий захищений статус досі на розгляді.
Сет Гершбергер, директор програми для нових американців організації Lutheran Services Carolinas, пояснює, що втрата статусу для таких людей означає втрату права на легальну роботу. За його оцінкою, до 40% клієнтів організації зараз перебувають у подібній ситуації очікування.
Окрім тривалого розгляду заявок, значно зросли й витрати. До 2025 року повторна подача на гуманітарний пароль коштувала близько $600, тепер — близько $1000, і це без урахування вартості дозволу на роботу та інших зборів.
Юлія Желатт з Інституту міграційної політики зазначає, що програма від початку була тимчасовою і не передбачала шляху до постійного статусу. Спроби ухвалити Закон про адаптацію українців, який надав би власникам гуманітарного пароля шлях до грін-карти, робилися у Конгресі з 2023 року, однак законопроєкт так і не набрав достатньої підтримки.
Зараз чоловік готується знову подати заявку на гуманітарний пароль і чекає на рішення щодо тимчасового захищеного статусу. До Ешвілла незабаром має приїхати його партнерка, і він сподівається продовжувати будувати тут своє життя.