Козаки з’явилися на прикордонних землях півдня України в часи, коли жодна держава не мала тут повної влади, розповідає United24 Media. У степах між Дніпром, Кримом і західними кордонами зародилася одна з найстійкіших форм української ідентичності.
Вони жили в умовах постійної небезпеки, організовували своє життя самостійно, обирали лідерів, захищали поселення і поступово стали впливовою військовою силою. Хто ж такі українські козаки?
Витоки: хто й де створив козацтво
Українські козаки постали не з волі імперій, а всупереч їм. У степах між Дніпром, Кримом і кордонами Литви, Польщі й Московії формувалося унікальне явище: громади вільних людей, які відмовлялись підкорятися будь-якому пану. Тут осідали втеклі селяни, міщани, дрібна шляхта, а також представники інших народів — татар, греків, євреїв.
На цих вільних землях, у так званих “Диких полях”, виникали січі — укріплені табори, що швидко перетворювались на політичні й військові центри.
Козак — це свобода
Слово “козак” має тюркське походження і означає “вільна людина” або “мандрівник”. У XVI столітті козаки стали не лише воїнами, а й політичною силою. Вони обирали собі отаманів, не визнавали спадкової влади, воювали з кримськими татарами, боронили південні рубежі від Османської імперії та вибудовували своє бачення державності.
Ідеї самоврядування, що зародились на Дніпрі, згодом поширились на весь простір Євразії — так вважав британський історик Арнольд Тойнбі, простежуючи вплив козацьких братств аж до Сибіру.
Сила на межі імперій
Козаки жили в зоні постійної війни між Польсько-Литовською державою, Московією та Кримським ханством. Вони не лише боронили українські громади — вони формували власну дипломатію. Найгучнішим прикладом стало рішення гетьмана Івана Мазепи укласти союз із Карлом XII під час Великої Північної війни.
Цей крок був не зрадою, як стверджує російська історіографія, а спробою здобути незалежність для України, використовуючи підтримку найсильнішої на той момент європейської армії.
Запорозька Січ — перша українська республіка
У середині XVI століття виникла Запорозька Січ — демократичне військово-політичне утворення. Тут діяла Січова рада, що обирала гетьмана, ухвалювала рішення і вела перемовини з іншими державами. Саме тут Богдан Хмельницький розпочав повстання 1648 року, що привело до створення Козацької держави Гетьманщини.
Паралельно в українських містах діяло Магдебурзьке право, що забезпечувало містам автономію, виборне самоврядування, суди та регулювання торгівлі. Це був справжній європейський шлях розвитку — на противагу феодальним та імперським моделям.
Символ, якого боялись і поважали
Козак був легко впізнаваним: оселедець, вуса, вишиванка, хрест на грудях, шабля або пістоль. Іноді — булава, символ гетьманської влади. Вони прославились не лише в обороні, а й у наступі: на чайках здійснювали набіги аж до Стамбула, палили османські порти, атакували кораблі.
Їхнє почуття гумору стало легендарним: у відповідь на ультиматум турецького султана козаки склали листа настільки зухвало-непристойного, що він увійшов у фольклор всієї Європи. І хоча достовірність самого листа під питанням, але дух його — справжній.
Чи існують козаки сьогодні?
Формально козацьких республік більше немає. Але дух козацтва живий. Він — у символах, у строях, у народних піснях, у шевронах на одностроях сучасних військових. У містах, як-от Запоріжжя чи Костянтинівка, працюють культурні організації, які зберігають козацьку спадщину. Сьогодні, у час повномасштабної війни, образ козака знову стає актуальним: не лише як воїна, а як символу незалежного мислення, самопожертви та здатності будувати державу на власних умовах.