«Нікуди йти»: українська родина з Херсона застрягла в американській бюрократії

43-річна Тетяна з чоловіком і двома підлітками живе в квартирі в Кеттерінгу, штат Огайо, вже два роки. Вони приїхали з Херсона у 2024 році, рятуючись від війни: їхній будинок стояв за 3 км від окупованого росіянами берега річки, розповідає WYSO.

Чоловік Тетяни воював, отримав поранення, і одразу після цього родина виїхала до США. Прізвище жінки редакція не називає: вона побоюється за безпеку своїх близьких.

Родина потрапила до США через програму паролю, яка надавалася у гуманітарних випадках на два роки з можливістю поновлення. Тетяна отримала первинне схвалення, але статус решти членів родини досі залишається невизначеним. Паролі та дозволи на роботу потрібно поновлювати кожні два роки, причому окремо кожному працездатному члену родини.

Попри це, родина одразу взялася до роботи. Чоловік вийшов на роботу через два тижні після приїзду, Тетяна приєдналася через два місяці, коли влаштувала дітей до школи. Від державної допомоги вони відмовилися.

Вісім місяців очікування

У січні родина вчасно подала документи на поновлення статусу та дозволів на роботу, заплативши близько $1 000 за паролі та $280 за дозволи на роботу. Минуло майже вісім місяців, відповіді немає. Більше того, Служба громадянства та імміграції США заявила, що не отримала оплату, хоча в Тетяни є квитанції.

За даними USCIS, лише за перший квартал 2026 року відомство отримало майже 5 000 заявок на «паролі на місці» від людей з різних країн. Очікування схвалення може тривати до 16 місяців.

Адвокат з імміграційних питань Хізер Кемпбелл із організації Advocates for Basic Legal Equality розповіла, що її офіс минулого року працював приблизно з 20 справами щодо статусу тимчасового захисту та 10 справами про поновлення парольного статусу для українців. За її словами, затримки з обробкою платежів і поверненням документів із вимогою повторно підтвердити оплату є системною проблемою USCIS.

«М’яка депортація»

Перекладачка Тетяни Анастасія Нейгл каже: «Людей тримають у підвішеному стані рік і більше, вони не можуть працювати, не можуть платити за житло і змушені їхати». Самі українці, за словами Тетяни, вже назвали цей процес «м’якою депортацією».

Повернення до України родина не розглядає.

«Люди в Херсоні гинуть щодня, кожен день», — каже Нейгл, чия тітка досі живе там сама. Виїзд до Європи теж втратив реальність: більшість програм для українців там закриті. «Нема куди йти», — підсумовує вона.

У червні родина звернулася до офісу конгресмена від Дейтона Майка Тернера з проханням прискорити розгляд справи. Офіс відповів, що нічого зробити не може. На запит редакції офіс Тернера не відреагував. Кемпбелл зазначила, що в деяких випадках звернення до конгресменів таки допомагало прискорити процес, але результат непередбачуваний. Вона радить українцям долучати до заявок якомога більше доказів гуманітарної потреби: статті, листи, фотографії, особисті свідчення.

«Ми надаємо всі документи. Чому це має бути так складно?» — запитує Тетяна.