Є люди, які будують не лише для себе. Петро Яцик із галицького села Синьовидсько Вижнє приїхав до Канади після війни, збудував будівельний бізнес — і вклав понад $16 мільйонів у розвиток української науки та освіти по всьому світу, насамперед у провідних університетах США.
Народився Яцик 7 липня 1921 року в селянській родині на Галичині. Закінчив школу-семирічку, навчався на курсах із сільського господарства та залізничної справи, працював помічником машиніста. Під час Другої світової співпрацював із партизанами УПА, а 1944 року виїхав на Захід. У Регенсбурзі, в Українському технічно-господарському інституті, здобув економічну освіту і 1949 року прибув до Канади, де заснував приватну будівельну компанію Prombank Investment Limited.
Від Гарварду до Нью-Йорка
Головним напрямком меценатської діяльності Яцика стали Сполучені Штати. Він був одним із ключових спонсорів Українського наукового інституту Гарвардського університету — установи, яка досі залишається одним із найавторитетніших центрів українознавства у світі.
Завдяки його внеску в $750 тисяч при Інституті імені Гаррімана Колумбійського університету в Нью-Йорку відкрився окремий український відділ.
Яцик також фінансував Українську лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій Лондонського університету і документаційний центр у бібліотеці імені Джона П. Робертса при Торонтському університеті.
Подальша робота та відзнака від України
У 1986 році Яцик заснував Освітній фонд свого імені з капіталом $4 мільйони — для підтримки академічних програм і центрів у провідних університетах, що займаються вивченням та популяризацією України.
Коштом мецената перекладено «Історію України-Руси» Михайла Грушевського англійською мовою, видано монографії з історії, економіки, медицини та етнографії. У 2000 році він ініціював і повністю профінансував щорічний Міжнародний конкурс знавців української мови, який сьогодні носить його ім’я.
За доброчинну діяльність Яцик отримав Почесну відзнаку Президента України у 1996 році та орден князя Ярослава Мудрого V ступеня у 2001-му. У 2025 році Міністерство культури України посмертно відзначило його у номінації «Легенда» в рамках «Мовної ініціативи». Його ім’ям названо вулиці в кількох українських містах і школу в рідному селі Верхнє Синьовидне.
Петро Яцик помер 1 листопада 2001 року в Торонто. Йому було 80 років.