Адміністрація Дональда Трампа оголосила про важливу економічну домовленість з Україною: Сполучені Штати отримають пріоритетний доступ до видобутку українських корисних копалин, а натомість допомагатимуть у повоєнному відновленні, нагадує Politico.
У самій адміністрації визнають: ця угода навряд чи змінить позицію Кремля, який відкидає мирний план Трампа й продовжує ескалацію.
За інформацією американських ЗМІ, у Білому домі досі немає єдиного бачення, як діяти далі. Один із варіантів — тиснути на Росію через санкції. Але сам Трамп поки що не готовий схвалити жорсткі кроки.
Санкції на паузі, а Путін не відступає
Попри посилення авіаударів по Україні, президент США лише натякав у соцмережах, що може змінити тон щодо Путіна. Але вже кілька місяців він відкладає рішення щодо нових санкцій і фактично заморозив військову допомогу Україні.
Тим часом у Сенаті зростає підтримка законопроєкту, який передбачає нові санкції проти Росії та 500% мита на імпорт її нафти, газу й алюмінію. За словами французького міністра закордонних справ, Європа готова координувати дії з США — але лише якщо Білий дім також зробить крок уперед.
Угода з Україною: що передбачає
Угода між США й Україною не вимагає повернення американської допомоги. Натомість створюється спільний інвестиційний фонд для повоєнного відновлення. США отримують переважне право на розробку стратегічних ресурсів, але Україна зберігає контроль над надрами та 50% прибутків від нових ліцензій. Крім того, Сполучені Штати можуть наповнювати фонд як прямими виплатами, так і новою військовою допомогою — хоча її перспективи залишаються невизначеними.
За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, ця угода «посилює позиції Трампа на переговорах з Росією» і має показати Путіну, що Америка зацікавлена в довгостроковому успіху України.
А що далі?
Поки Трамп святкує «історичну угоду» і називає себе головним переговірником, головне питання залишається відкритим: як змусити Росію зупинити війну? Путін відкинув уже кілька варіантів припинення вогню, які передбачали замороження фронту на нинішніх позиціях. Це фактично означало б визнання російських територіальних здобутків.
«Ми не повинні перебільшувати значення цієї угоди, — попереджає ветеран зовнішньої політики США Річард Гаасс. — Це лише один крок, але не альтернатива довгостроковій військовій та розвідувальній підтримці України».