У Вашингтоні презентували документальний фільм “Друге дихання” про українських військових, які втратили кінцівки на війні, але змогли піднятися на найвищу вершину Африки — Кіліманджаро, пише “Україна молода“. Показ відбувся у резиденції посла Франції в США. Фільм став початком міжнародного туру, далі його планують показати в Нью-Йорку, Лондоні та Парижі.
У центрі сюжету — п’ятеро українців: чотири чоловіки з ампутаціями та жінка-снайпер. Їхній шлях — це не тільки сходження в буквальному сенсі, а й символ боротьби за нове життя після важких поранень. Вони пройшли через мінні поля, артобстріли й атаки дронів, але не зламались. Режисерка Марія Кондакова знімала цю історію, щоб показати, що війна не закінчується після шпиталю: далі починається нова битва за себе.
Фільм зосереджений не на боях, а на тому, що відбувається після: реабілітація, протезування, робота над собою. Один з героїв, Михайло Матвіїв, після втрати ноги повернувся на фронт оператором дрона. У фільмі він зізнається, що не хоче жити звичайним життям, поки його побратими воюють. І додає, що сходження на Кіліманджаро стало для нього доказом того, що навіть після ампутації він може бути корисним.
Проєкт, який об’єднує ветеранів
«Друге дихання» — це і назва фільму, і громадська ініціатива. Кондакова та її команда створили платформу для об’єднання людей з ампутаціями. Мета — обмін досвідом між ветеранами, лікарями, фахівцями з реабілітації. За словами режисерки, гроші — не єдина потреба. Потрібна команда, яка знає, як пройти цей шлях і може підтримати інших.
Фільм уже показували у шпиталях в Україні. Новопризначена посол України в США Ольга Стефанішина відвідала прем’єру у Вашингтоні. Вона наголосила, що цей фільм — не про жалість, а про силу, і важливо, щоб американці це побачили.
Сотні тисяч поранених, тисячі ампутацій
За даними президента Зеленського, з початку повномасштабної війни близько 380 тисяч українських військових отримали поранення. Міжнародні організації кажуть, що кількість ампутацій серед солдатів і цивільних становить від 20 до 50 тисяч осіб, а ВООЗ припускає, що цифра може сягнути 100 тисяч.
Попит на протези, особливо біонічні, різко зріс. Українські медичні центри працюють на межі можливостей, а черги на протезування довгі. У цих умовах історії таких, як герої «Другого дихання», набувають особливого значення. Це приклад того, що життя не обривається з втратою кінцівки. Вони вже пройшли свою вершину і кличуть інших не здаватися.