Софія Суржак точно пам’ятає, де вона була, коли дізналася, що Росія почала вторгнення в її рідне місто Київ, пише Yahoo.
Софія – студентка Каліфорнійського університету в Берклі, каже, що тієї миті її життя ніби зупинилося. Для 19-річної дівчини спостерігання за війною здалеку здається сюрреалістичним. Вона намагається втриматися в думках про дім, який вона знала, а не про той, який лунає в новинах.
За даними Інституту міжнародної освіти, війна перевернула життя приблизно 1700 українських студентів, які навчаються в США. Батько Софії залишається в Києві, доглядає за чотирма собаками сім’ї та невеликим бізнесом, а мати Наталія втекла до Польщі. З мамою Софія говорить щодня онлайн.
Не маючи змоги повернутися додому на літо, Софія – і багато студентів, як вона, – намагалися знайти спосіб залишитися в США після закінчення навчального року. Державний та приватний сектори країни працюють, щоб надати підтримку цим студентам. Департамент внутрішньої безпеки тимчасово продовжив візи для українських студентів і пропонує спеціальну студентську допомогу тим, хто зазнає надзвичайних економічних труднощів, у тому числі дозволяє їм працювати більше годин, проходячи менше курсів.
Коледжі, зокрема Чиказький університет, Колумбійський університет та Хемптонський університет, пропонують різноманітну підтримку, яка включає стипендії та літні кімнати та харчування для українських студентів, які мають право на навчання.
Технологічна компанія AEye з Сан-Франциско, яка виробляє датчики лідарів для самокерованих автомобілів, є однією з приватних компаній, які пропонують українським студентам оплачувану літню практику. Цього літа Софія Суржак приєднається до AEye як програміст. Інші компанії, які пропонують подібні стажування українським студентам у США, – це компанія з автоматизації Dynamic Control Technologies з Вустера, штат Массачусетс, туристична платформа Sojern з Омахи, штат Небраска, та компанія з виробництва напоїв Free Spirits у окрузі Марін, Каліфорнія.
Софія заснувала спільноту студентів у Каліфорнійському університеті в Берклі, які організували збір коштів у кампусі, щоб надіслати гроші та припаси в Україну та поширити обізнаність про війну. На запитання, чого їй найбільше не вистачає з дому, Суржак, не вагаючись, відповіла: її собак. Коли вона повернеться додому, дівчина більше за все хоче «спокійно прогулятися ввечері центром міста та піти в гарний ресторан».
