Деякі мовні помилки настільки вкорінилися в повсякденному мовленні, що їх уже практично не помічають, зазначає “24 Канал“.
Причина здебільшого не в незнанні правил, а в усталених калькованих конструкціях, запозичених з російської мови. Варто розібрати п’ять таких фраз детальніше.
П’ять фраз, які варто перевірити
«Велике дякую» — чи не найпоширеніша помилка в українському мовленні. «Дякую» в українській мові э дієсловом, а дієслово характеризується прислівником, а не прикметником. Тому питання ставиться не «яке дякую», а «як дякую»: щиро, сердечно, красно, гречно, файно. Помилка виникає через аналогію з російською мовою, де «спасибо» функціонує як іменник, тому «большое спасибо» граматично коректне. В українській же мові є власні слова для подяки — «дяка», «подяка», «спасибі», і саме з ними вживається прикметник «великий»: «велика дяка», «велика подяка», «велике спасибі».
«Моє День народження» — помилка, яку роблять через неуважність до роду іменника. «День» є іменником чоловічого роду, тому займенник має відповідати: «мій День народження». В українській мові для позначення цього дня є й інше слово — «уродИни», яке давно вийшло з активного вжитку, але нікуди не зникло.
«Я рахую, що…» — дослівна калька з російського «я считаю, что». В українській мові дієслово «рахувати» стосується виключно лічби: «рахувати гроші», «рахувати кроки». Коли людина висловлює власну думку або позицію, правильно вживати «я вважаю» або «я міркую». Ця помилка особливо поширена в розмовному мовленні і часто не сприймається як помилка взагалі, хоча є прямим прикладом мовного запозичення.
«Сміятися над кимось» — конструкція, характерна для російської мови, де прийменник «над» є нормою. В українській мові в таких ситуаціях використовується прийменник «з»: «сміятися з когось», «збиткуватися з когось». Те саме стосується й вислову «знущатися над кимось» — правильно «знущатися з когось». Обидва варіанти з прийменником «над» є русизмами, хоч і звучать для багатьох цілком природно.
«Йти за водою» у значенні «принести води» — ще один приклад, де значення слів кардинально розходиться залежно від прийменника. Коли йдеться про те, щоб узяти або купити щось конкретне, в українській мові вживається прийменник «по»: «піти по воду», «піти по хліб», «піти по ліки». Натомість вислів «йти за водою» в українській мові несе зовсім інше, образне значення — зникнути, пропасти або померти. Це вираз, що походить з рибальської традиції: живу рибу від мертвої відрізняли за тим, чи вона пливе проти течії. Мертва риба просто йде за водою. Тому плутати ці два вислови означає не просто помилятися граматично, а й спотворювати зміст сказаного.