Коли ЮНЕСКО визнає щось культурною спадщиною людства, йдеться не лише про архітектуру чи пісні. Мова часто йде про їжу — ту, яку готують століттями, передають у спадок, збирають за сімейним столом. Саме український борщ є одним із таких скарбів.
Борщ: суп, що є символом дому і нації
У 2022 році український борщ внесли до списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайного захисту. Окрім того, що це улюблена перша страва, борщ є символом дому, це як щоденний ритуал, душевна розмова.
У кожної родини свій рецепт: хтось кладе квасолю, хтось чорнослив, хтось додає сало з часником і хріном поруч. А ще борщ — це спільна справа: мама ріже буряк, бабуся додає «той самий» домашній розсіл, а дідусь неодмінно каже, що треба ще сметани. На цій історії тримається пам’ять роду.
Піца по-неаполітанськи: мистецтво на тісті
В Італії піцайоло є майстром, який створює справжній гастрономічний перформанс. Тісто готує з борошна тільки певного типу, що ферментується 24 години. Соус виконує з помідорів Сан-Марцано, сир — строго моцарела ді буфала.
Пекти треба у дров’яній печі, за температури понад 450°C, і не довше ніж 90 секунд. Результатом буде піца, яку впізнають по пухкому бортику, тоненькому дну і чудовому аромату.
Кімчі: серце Кореї
У Південній Кореї немає сім’ї, де не готують кімчі. Це квашені овочі (переважно пекінська капуста) з часником, імбиром, чилі, соєвим соусом. Але справа не лише в смаку.
Процес заготівлі, який має назву «кімчжан», це цілий обряд: родичі збираються на кухні, спільно готують, розповідають історії, сміються. Це схоже на наше закручування огірків, але масштабніше і ще більше про родинні зв’язки.
Мексиканська кухня з Мічоакану: маїс, соуси і магія
Традиція, яка несе у серці корінну гастрономію: тортильї з кукурудзяного тіста, приготовлені вручну на комалі (глиняній плиті), соуси мольє, спеції, які передаються від бабусі до онуки.
У штаті Мічоакан особливо шанують колективну кухню: жінки готують разом, обрядово, для великих свят і навіть для вшанування предків. Це глибока синергія їжі та душі.
Середземноморська дієта: жити смачно і довго
Це не дієта в сучасному розумінні. Така кухня визначає стиль життя: оливкова олія, свіжий хліб, риба, овочі, вино — і довгі спільні обіди. Вона визнана ЮНЕСКО спадщиною одразу кількох країн: Греції, Італії, Іспанії, Марокко. Такий стиль харчування вважається одним із найбільш здорових у світі.
Кускус: африканський символ родини
Страва з манної крупи на пару, що подається з овочами, м’ясом чи бобовими. У країнах Магрибу (Алжир, Туніс, Марокко) її готують щоп’ятниці, до свят або після молитви. Кускус — страва об’єднання. Його подають у великій мисці, і всі їдять разом: руками, без зайвих слів, із теплотою.
Бельгійське пиво: гордість країни
Бельгія має понад 1500 сортів пива, і в кожного — свій келих, своя історія, своє монастирське або фермерське коріння. ЮНЕСКО оцінила не просто смак, а цілу культуру споживання: коли пиво не для того, щоб напитися, а щоб насолодитися і поговорити.
Турецька кава: традиція із ароматом
Турецьку каву готують у джезві, на піску або вугіллі. Але суть не в способі приготування, а в ритуалі. Подають у маленьких філіжанках, обов’язково з водою і чимось солодким: лукумом чи халвою. Це знак поваги і гостинності. У Туреччині вважається, що навіть одна чашка кави створює дружбу на сорок років.