Кінець травня — це не лише поріг літа, а й час особливої внутрішньої перебудови для українців. Наші предки сприймали зміну сезонів не як дату в календарі, а як глибокий духовний і побутовий зсув. Підготовка до літа охоплювала все: від очищення домівки до обрядів, які мали захистити родину, врожай і худобу на порозі нового циклу.
Підготовка оселі: «літня чистота»
Травень — місяць великого прибирання. Але для українських господинь це було більше, ніж просто миття підлоги чи вибивання килимів. У кінці весни робили так зване вичищення дому до літа: мили не лише житлові приміщення, а й комори, льохи, хліви.
Це очищення мало не тільки практичний сенс (запобігти шкідникам, підготувати місця зберігання до збору врожаю), а й обереговий. Вірили, що чистий дім — захищений дім, і до літа в ньому має панувати лад, аби не допустити негараздів.
Кропива і магія
Збирання перших цілющих трав було ще однією важливою частиною травневої підготовки. Особливо цінували кропиву, яку зривали до світанку, щоб мати захисну силу. Її клали під поріг, вішали біля дверей, додавали у перші страви.
Вважалося, що кропива очищає не лише тіло, а й дім від «лихого вітру». Також починали збір звіробою, материнки, м’яти — їх сушили на горищі для майбутніх чаїв, відварів і оберегів.
Дівочі ворожіння та вінки
Хоч Івана Купала святкували в липні, підготовка до нього розпочиналася ще в травні. Дівчата плели перші вінки, тренуючись на весняних квітах, вчилися вплітати лікувальні рослини, бо вірили: добре сплетений вінок може не лише прикрасити, а й відвести хворобу.
Також у цю пору починали дівочі ворожіння на зеленому листі: клали по одному листочку під подушку: кожен символізував хлопця. Якщо вранці лист залишався свіжим — чекай кохання, пожовтів — не твій.
Вшанування землі
Наприкінці травня господарі традиційно звертали особливу увагу на землю, бо вважалося, що в цей період вона «дозріває» до літа. Перед першими серйозними сівбами або збиранням ранніх культур (наприклад, редиски, зеленої цибулі) проводили обрядове годування землі: виносили окраєць хліба, клали трохи солі, іноді додавали краплю молока.
Цей жест не був жертвою, а знаком подяки. Люди щиро вірили, що земля чує і відгукується — щедрим урожаєм чи навпаки.
Зелений тиждень
Зазвичай на перехресті травня та червня припадає Трійця — одне з найвеличніших літніх свят. Українці називали цей період Зеленим тижнем, бо прикрашали оселі гілками дерев, особливо клена, верби, липи.
У ці дні не працювали на полі, а вшановували предків і природу: ходили на могили, співали веснянки, водили хороводи. Зелень у хаті символізувала життєву силу, захист і оновлення.