Імміграція завжди була для українців випробуванням. За новим життям у далеких країнах доводилося платити не лише розлукою з домом, а й адаптацією до чужої культури. Часто навіть прізвище, яке століттями носив рід, за океаном набувало зовсім іншого вигляду. Про це детальніше розповідає OBOZ.
В американських документах українські прізвища нерідко перетворювалися на англійські, ірландські, французькі або німецькі форми. Усе залежало від того, як їх почули чи зрозуміли реєстратори.
Як один звук змінював усе
Особливо це стосувалося прізвищ із приставкою «Мак». Їх регулярно плутали з ірландськими іменами. Так, Макогон легко перетворювався на Мак-Магон, Макосій — на Мак-О’Сі, а Маковій — на Мак-О’ві. Англомовні службовці сприймали поєднання «мак» і «о» як звичні для себе форми ірландських прізвищ.
Французьке звучання з українським корінням
Схожі історії траплялися і з іншими прізвищами. Українець Петро Береговий увійшов в історію Франції як П’єр Береговуа. Прізвище Білий часто «французили» як Белью, хоча правильний переклад — Blanc. А от прізвище Масляк, яке звучить цілком українською, за однією з версій має арабське коріння і походить від імені воєначальника Масламака.
Які українські прізвища справді найпоширеніші
Уявлення про масове переважання прізвищ на -енко в Україні є міфом. Лише на Чернігівщині таких прізвищ близько 30 відсотків. У Львівській області цей показник не перевищує чотирьох відсотків, а в середньому по країні він становить приблизно п’ятнадцять відсотків.
Дуже поширені й прізвища з суфіксами -ук (Ткачук, Петрук), -ський, -цький, -зький. Їх часто вважають польською спадщиною, хоча насправді вони характерні для всіх слов’янських мов і зазвичай відображають географічне походження.
Окрему групу становлять іменникові прізвища: Зозуля, Дуб, Заєць, Стріха. Це одна з найдавніших традицій творення українських прізвищ.
У новій країні зміна прізвища ставала для українських іммігрантів буденністю. Проте навіть у видозміненій формі воно зберігало пам’ять про дім, яку ніхто не міг відібрати.
