Ще у травні 2023 року в доповіді Московського механізму ОБСЄ, що викриває воєнні злочини Росії проти українських дітей, зазначалося, що «РФ не лише неодноразово явно порушувала найкращі інтереси українських дітей, але й заперечувала їхнє право на ідентичність, на сім’ю… а також право на свободу думки, совісті та релігії, право на здоров’я, свободу та безпеку».
Рік потому місія США при ОБСЄ продовжує спостерігати травми, які російська війна завдає українським дітям. Інформація Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) допомагає окреслити масштаби цієї трагедії, що триває, йдеться на сайті Місії.
За даними ЮНІСЕФ, з 2022 року понад 1 957 українських дітей були вбиті або поранені. Це число включає лише перевірені ООН повідомлення і, ймовірно, є набагато більшим. За останні два роки діти, які живуть у містах поблизу лінії фронту, були змушені провести від 3 000 до 5 000 годин, переховуючись під землею. Це еквівалентно чотирьом-семи місяцям, проведеним у підвалі, бункері чи ямі в землі.
Дані опитування ЮНІСЕФ свідчать, що половина українських дітей віком від 13 до 15 років мають проблеми зі сном. Кожен п’ятий має нав’язливі думки та спогади — типові прояви посттравматичного стресового розладу. Три чверті дітей та молоді повідомляють про потребу в емоційній або психологічній підтримці.
За цією статистикою стоїть реальний, пережитий досвід травми. Місія наводить приклад 14-річного Микити. Микита описав прихід російських військ наступним чином: «Я побачив, як до моєї школи під’їжджають танки. Потім вони почали стріляти по ній, по місту. Спочатку ми не розуміли, що відбувається. Світло мерехтіло, лунали вибухи. Ми відійшли від вікон і сховалися». Для Микити це був лише початок. Коли навколо його рідного міста вирували бої, Микиті зателефонувала мама, яка працювала в місцевому гуманітарному центрі. Він зрозумів лише одне слово: «Допоможи».
Микита каже, що майже не пам’ятає, як сів у батькову машину і поїхав шукати маму. Ніколи не забуде те, що знайшов. «У салоні все було розбите, на підлозі був розкиданий хліб. Я побачив маминого колегу. Він був мертвий. Потім я побачив маму, яка лежала на уламках. Вона була вся в крові, у неї не було ноги. Але вона була жива».
Розповідаючи свою історію, Микита тремтить, йому важко дихати, і його мучать головні болі. Каже, що дуже хоче, аби все було, як раніше. За тихим дитинством, іграми, пікніками та роботою батьків…
Місія США при ОБСЄ підкреслює: Росія продовжує позбавляти українських дітей стабільності, безпеки, школи, друзів, сім’ї, домівки та надії на майбутнє. Росія може зупинити війну, але не демонструє жодної готовності це зробити. Тому, поки Україна продовжує захищатися від цієї агресії, Сполучені Штати підтримують проєкт ОБСЄ, спрямований на задоволення психосоціальних потреб дітей.
«Ціле покоління українських дітей розраховує на нашу допомогу», — йдеться у дописі Місії США.