Читайте рідною: вчені пояснили, чому нас бісить, коли хтось жує

Мізофонія викликає сильні емоції у відповідь на звичайні звуки, як-от жування чи шмигання носом. Людина відчуває миттєвий дистрес або гнів, що може спантеличувати й засмучувати дітей, дорослих та їхніх близьких. Про дослідження цього стану розповідає Єльський університет, матеріал опублікувало видання Phys.org.

Мізофонія може порушувати сімейні трапези, навчання, роботу та дружні стосунки. В Єльському центрі вивчення дитини з такими пацієнтами працює доцент Томас Фернандес, який також досліджує генетику мізофонії та інших станів. В інтерв’ю фонду Misophonia Research Fund (MRF) він розповів, як науковці вивчають зв’язок мізофонії з роботою мозку та як знання про біологічні механізми згодом можуть привести до точнішого лікування.

Реакція мозку на звуки

За словами Фернандеса, жування, шмигання чи постукування можуть викликати сильний дистрес, гнів або паніку.

«Реакція може бути миттєвою та мимовільною, тому деякі люди уникають спільних трапез, класів, робочих місць або соціальних ситуацій», — пояснює він.

Учений наголошує, що ці відчуття реальні, навіть якщо інших ті самі звуки не турбують. Дослідження вказують на відмінності в тому, як мозок реагує на певні звуки, зокрема на роботу мереж, пов’язаних зі звуком, емоціями та салієнтністю, тобто процесом, який позначає щось як особливо важливе. Ця реакція не залежить від сили волі чи надмірної чутливості.

Спадковість та гени

У дослідженні під керівництвом Фернандеса та Емілі Олфсон близько 40% учасників з мізофонією повідомили, що цей стан має хтось із батьків, братів чи сестер. Майже половина мала родича з мізофонією серед ширшої рідні. Фернандес зазначає, що ці дані попередні та потребують підтвердження. Єдиного гена мізофонії не виявили, ризик імовірно пов’язаний із поєднанням багатьох чинників.

Попередні дані свідчать, що в людей з мізофонією може бути більше рідкісних спонтанних генетичних змін, ніж очікувалося б випадково. Зазвичай мізофонія починається в дитинстві, найчастіше у віці близько 10 років, та часто поєднується з тривожністю.

Можливі напрями лікування

Нині допомога зосереджена на індивідуальних поведінкових стратегіях та способах подолання дистресу. Фернандес вважає, що генетичні відкриття згодом можуть допомогти науковцям:

• визначити потенційні мішені для ліків, зокрема для перепрофілювання наявних препаратів;
• тестувати можливі методи лікування на лабораторних моделях, включно з органоїдами;
• з’ясувати, чи має мізофонія біологічні підтипи, щоб підбирати лікування індивідуально;
• розробити раніші та об’єктивніші способи розпізнавання мізофонії.

Це довгострокові перспективи.

«Галузі потрібні доступні, науково обґрунтовані матеріали, які пояснюють мізофонію, допомагають людям описати свій досвід та дають практичні поради сім’ям, школам і медикам», — зазначає Фернандес.