8 липня 2024 року Росія здійснила масований ракетний удар по Україні, зокрема по найбільшій дитячій лікарні Охматдит у Києві. На даний момент підтверджено двох загиблих та понад 50 поранених, серед яких семеро дітей. Рятувальна операція тривала до 9 липня, нагадує Ukrinform.
Міністерство оборони Росії заявило, що ціллю атаки були військові об’єкти, а заяви Києва про удари по цивільних об’єктах є неправдивими. Проте українські радари зафіксували запуск ракети, яка влучила в Охматдит, з російського літака. Уламки ракети Х-101 були знайдені на місці події, що підтверджує російське походження ракети.
Москва намагається перекласти відповідальність за атаку на Збройні сили України, але наявні дані свідчать про зворотне. Ракета Х-101 працювала в штатному режимі без впливу засобів протиповітряної оборони. Ракети NASAMS, які використовуються Україною, не здатні спричинити такі масштабні руйнування.
Напад на Охматдит виглядає як частина інформаційно-психологічної операції Москви, спрямованої на деморалізацію українців і переконання їх у необхідності прийняти «мирну пропозицію» Кремля. Це є продовженням стратегії Росії «примусу до миру» терористичними методами, яка не досягла бажаного ефекту енергетичною кризою.
Кремль здійснив цей терористичний акт напередодні саміту НАТО, демонструючи готовність до ескалації з метою ослаблення рішучості Заходу підтримувати Україну. Події останніх років доводять, що стратегія умиротворення Москви лише заохочує її до подальшої агресії. Єдиною ефективною відповіддю на шантаж Кремля є військова, фінансова та дипломатична підтримка України.
Варто зазначити, що реакція на напад на Охматдит з боку російських пропагандистів була особливо цинічною. Російський пропагандистський Telegram-канал Alex Parker Returns, з аудиторією понад 224 000 осіб, опублікував повідомлення: «Матерів з хворими дітьми евакуювали з лікарні Охматдит, у двір якої потрапила ракета. Я один думаю про другий удар ракетою „Кинджал“?». Це огидне повідомлення підкреслює геноцидну риторику Кремля, яка присутня в російських шкільних підручниках, офіційних матеріалах влади та публікаціях федеральних ЗМІ, що фінансуються з державного бюджету.
