Після перетину українсько-польського кордону та візиту Укрзалізницею, принц Гаррі провів у Києві 36 годин — серед ветеранів, з пораненими, в Меморіалі на Майдані та в музеї історії Другої світової, розповідає The Guardian.
Для такої відомої людини це була з одного боку особиста, з другого — дуже публічна підтримка українців, які відстоюють свободу.
Культова постать для українців
Причиною візиту стала діяльність фундації Invictus Games Foundation, яку заснував Гаррі після служби в армії. В Україні, де понад 130 тисяч людей отримали поранення з початку повномасштабної війни — Invictus став не просто спортивною подією, а моделлю відновлення і нової мети для тисяч ветеранів. Український уряд уже будує на її основі національну систему реабілітації.
Гаррі вразив відвідувачів своєю щирістю: не соромився говорити про втому, страх, військове минуле й власну терапію через спорт. Він жартував із пораненими, обіймав батьків загиблих, годинами говорив із солдатами. Одна з українських учасниць зустрічі сказала: «Люди бачать у ньому людину, яка не боїться — і це важливо». У Києві принца Гаррі прийняли не як королівську особу, а як «свого».
Війна, тиша і голос з досвідом
Він побував на руїнах урядової будівлі після нещодавнього ракетного удару, відвідав місце трагедії в Солом’янському районі, де загинули понад 20 людей, і вшанував загиблих на Алеї Героїв на Майдані.
«Це одне з найсумніших, але й найпрекрасніших місць, які я бачив. Це все було не потрібне, цього всього могло не бути», — сказав Гаррі про війну.
Під час приватної розмови він не приховував: біль України йому близький. Він знає, як це — втрачати, як це — не мати змоги мовчати.
«Ти не можеш примиритися, поки не скажеш правду», — говорить принц, як про війну, так і про власну історію.
І, мабуть, найнеочікуваніше — це реакція самих українців. Діти знімають його на телефони, ветерани дарують сувеніри, а на зворотному рейсі його багаж майже повністю складається з подарунків.
«Мені здається, людям імпонує, що я роблю все по-своєму, — сміється Гаррі. — Знаєте, хто ще так робив? Моя мама».