Посівання, або засівання — один із найдавніших обрядових ритуалів, пов’язаний із першим днем нового року. Це новорічне вітання є закликом до добра, миру, багатства та врожайності, і сягає ще дохристиянських часів, розповідає Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія.
Ще до впровадження християнського календаря новий рік в Україні зустрічали навесні, і саме тоді відбувалося символічне засівання житла зерном — як заклик до родючості.
У християнську епоху цей звичай поєднався з Днем святителя Василія Великого (1 січня), який став покровителем хліборобів. Саме тому традиція посівання набрала особливого сенсу: чоловіки, посіваючи зерном у домівках, несли з собою побажання щастя, добробуту та гарного врожаю.
Чоловіча справа зі змістом
Посівання традиційно вважається суто чоловічою справою. Як пояснював український етнолог Микола Ткач, обряд символізує початок нового життя: чоловік — сіє, жінка — народжує. Саме тому хліб як символ плодючості вручає жінка, а зерно сіє чоловік.
Починають засівати рано-вранці на Василя, до сходу сонця. Перший, хто переступає поріг (полазник або новолітник) має неабияке значення: його постать, настрій і навіть наміри вважаються визначальними для всього року. Традиційно це мав бути молодий хлопець.
Як готувалися і як засівали
Гурти щедрувальників і посівальників формувалися ще до Різдва, і потрапити до них було не так просто. Потрібно було пройти свого роду “іспити”: вміння співати, жартувати, складати компліменти, а іноді й грати на музичних інструментах.
Посівають у теплих рукавицях — голими руками не можна. Найчастіше використовують пшеницю, жито, овес чи ячмінь. Кожне зерно має свій сенс:
- пшениця — добробут і розвиток;
- жито — здоров’я і гармонія в родині;
- овес — вдача в господарстві та бізнесі.
А от горохом і гречкою посівати не можна: існує повір’я, що вони приносять сльози та сварки.
Слова і дарунки
Під час посівання хлопці виголошують віншування — ритмічні побажання щастя, добробуту, здоров’я. Господарі у відповідь запрошують посівальника присісти, «щоб усе добре в хаті сідало». Першого посівальника вшановують найбільше, а зазвичай хлопцям дарують солодощі, домашні смаколики, але не гроші. Зерно, яким посівали, не можна підмітати до заходу сонця: пізніше його збирають і дають птиці або розсівають, аби проросло.