Помилки в мові час від часу роблять усі люди, навіть ті, хто працює з українською професіонально. Інша річ, що деякі з них настільки вкоренилися в повсякденному мовленні, що вже не сприймаються як помилки.
Освітній портал “На Урок” розбирає найпоширеніші з них.
Русизми, яких ми не помічаємо
Українську мову століттями витісняли й русифікували, тому русизми в нашому мовленні — явище не дивне. Але від цього вони не стають нормою. Кілька найпоширеніших прикладів із правильними відповідниками:
- «в кінці кінців» — правильно: зрештою;
- «приймати участь» — правильно: брати участь;
- «так як» у значенні причини — правильно: тому що, оскільки;
- «включати/виключати світло» — правильно: вмикати/вимикати;
- «виключення з правила» — правильно: виняток із правила;
- «заключається» — правильно: полягає;
- «на протязі» — правильно: протягом;
- «користуватися популярністю» — правильно: мати успіх.
Як правильно вітатися
«Доброго ранку», «Гарного дня» — ці форми звучать ввічливо, але насправді є помилковими для привітання. Традиційні українські форми — «Добрий ранок», «Добрий день», «Добрий вечір». Форма з родовим відмінком підходить для побажання, а не для вітання: «Гарного дня» можна сказати на прощання, але не при зустрічі.
А от «Доброї доби» — взагалі штучна конструкція від російської «Доброго времени суток», яка не має коренів ні в живій мові, ні в літературній традиції.
Активні дієприкметники
«Захоплюючий», «вражаючий», «конкуруючий» — такі форми звучать природно, бо ми чуємо їх постійно. Але активні дієприкметники із суфіксами -уч, -юч не властиві українській мові й потрапили до нас із російської. Правильні відповідники:
- «приваблюючий» — привабливий;
- «пануючий» — панівний;
- «діюче» — чинне;
- «бажаючий» — охочий;
- «працюючий» — працівник;
- «конкуруючий» — конкурент.
В українській мові є окремі прикметники на -учий, -ячий, що позначають постійну ознаку: співучий, живучий, родючий, терплячий, зрячий. Це не помилка, а окрема група слів.
Ступені порівняння прикметників
«Самий гарний», «більш холодніший», «він старший мене» — три типові помилки, які трапляються навіть у дуже грамотних людей.
Слово «самий» для утворення ступенів порівняння в українській мові не вживається — тільки «найгарніший» або «найбільш гарний».
Просту і складену форми не змішують: «добріший» або «більш добрий», але не «більш добріший».
Прикметники вищого ступеня вживаються з прийменниками від або за, а також зі сполучниками ніж і як: «він сильніший від мене», «він сильніший за мене» — але не «він сильніший мене».
Плеоназми — зайві слова
Плеоназм — це коли два слова в словосполученні означають одне й те саме. Кілька прикладів, які варто просто запам’ятати:
- «вільна вакансія» — вакансія вже означає вільну посаду, тому достатньо просто вакансія;
- «пам’ятний сувенір» — сувенір за визначенням є подарунком на пам’ять: сувенір;
- «народний фольклор» — фольклор і є усною народною творчістю: фольклор;
- «внутрішній інтер’єр» — інтер’єр і є внутрішнім виглядом приміщення: інтер’єр;
- «переважна більшість» — більшість уже містить поняття переваги: більшість.
Мова — це не іспит, де за помилку знімають бали. Але чим точніше ми говоримо, тим краще нас розуміють і тим виразніше звучить рідна україньска з наших вуст.