2 лютого віряни України відзначають одне з дванадцяти найбільших християнських свят — Стрітення Господнє. У храмах цього дня освячують воду та свічки, які в народі здавна вважали оберегом від хвороб, негоди та злих сил, розповідає Espreso Zahid.
Євангельська подія, що стала основою свята
Стрітення Господнє — це свято зустрічі людини з Богом. За Євангелієм від Луки, на 40-й день після народження Ісуса Діва Марія разом із Йосифом Обручником прийшли до храму в Єрусалимі, щоб виконати припис Закону — принести Немовля перед Господом і принести жертву.
Саме на вході до храму їх зустрів старець Симеон. Йому було обіцяно, що він не помре, поки не побачить Месію. Побачивши Ісуса, він узяв Його на руки і прорік, що ця Дитина є “Світлом для об’явлення язичникам”.
Богослужіння і символіка свята
У Православній церкві України зазначають, що Стрітення — це унікальне свято, бо прославляє і Христа, і Його Матір. Тому воно належить водночас до Господських і Богородичних свят. Священики служать у блакитних облаченнях: таких, як на свята Богородиці. У проповідях підкреслюється не лише євангельська зустріч Симеона з Христом, а й образ духовної зустрічі кожного вірного з Господом. Симеон, прийнявши на руки Немовля, прийняв саме Життя. Так і християни, ведені Духом, виходять Йому назустріч зі свічками в руках.
Чому освячують свічки
Цього дня у храмах освячують воду і свічки. Стрітенська свічка, або “громнична”, символізує світло, яке Христос приносить у світ. Згідно з християнською традицією, вона використовується під час домашньої молитви, в моменти небезпеки, бурі, хвороби.
Символіка свічки безпосередньо пов’язана з євангельською сценою: Симеон називає Ісуса “Світлом”, і в богослужінні цього дня звучить саме ця думка — про Світло, що сяє в темряві. Історично ця традиція бере початок ще в V столітті в Єрусалимі, а вже в VII столітті в Римі відбувались процесії з посвяченими свічками.
Народні вірування: Громниця
У народній традиції Стрітення зберегло також дохристиянські мотиви. Цей день символізував зустріч Зими з Літом. Свічку, освячену в церкві, зберігали протягом року, називаючи “громничною”. Її запалювали під час бурі, пожеж, у часи хвороби або лиха. Нею окропляли будинок і худобу, аби вберегти від негоди та недуг. Також вважалося, що свічку варто запалити після повернення з церкви, щоб “весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив”. Через це Стрітення в народі часто називали Громницею.