Осінь входить у свої права поволі, але впевнено: холодними ранками, що срібляться памороззю, шелестом сухого листя під ногами та вітром, який нагадує про рукавиці й теплі хустки.
Серед трьох осінніх братів-місяців жовтень — найвиразніший, нагадує Vseosvita. Його навіть не треба називати: досить глянути на довколишні ліси, залиті жовтогарячим світлом.
Саме в цьому місяці природа остаточно переходить у стан спокою, а люди — в режим передзимової готовності. Із жовтнем пов’язано чимало давніх назв, приказок і прикмет, що передають мудрість предків та допомагають краще відчути дух цього часу.
Назва місяця і стародавні слова
Слово «жовтень» має суто українське походження. Його легко впізнати. Варто лиш вийти за поріг, де жовтіє все навколо: дерева, поля, сонце у холодному небі. Ця назва вживалася ще за Київської Русі, про що свідчать численні джерела, зокрема словники Левченка, Грінченка та Тимченка.
Існувала й інша, менш відома назва — «паздерник». Походить вона від слова «паздер» — тобто костриця, залишки після обробки льону чи конопель. Саме в жовтні ці рослини масово сушили, м’яли, очищували. У поліських селах цей процес і досі називають паздерництвом.
Жовтень у прислів’ях: народна філософія
Життєва мудрість українців найчастіше виявляється саме в коротких і влучних прислів’ях. Прислів’я про жовтень стосуються погоди, ритму життя, праці, очікування зими:
Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
У жовтні гріє ціп, а не піч.
Жовтень ходить по краю та виганяє птахів із раю.
Не встиг у жовтні роздивитися, як сонце зійшло, а воно уже на заході.
Осінь каже: “Бери, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти — не візьмеш”.
Ці рядки нагадують: жовтень — час запасів, роботи, зосередженості. І хоч він ще не лякає лютими морозами, але вже попереджає, що скоро зима.
Народні прикмети: природа підказує
Селяни здавна спостерігали за птахами, туманами, листям, і ці спостереження перетворювались на прикмети, що часто виявлялися дивовижно точними:
Якщо до середини жовтня не осипалося з беріз листя — зима буде пізньою.
Чисто опале листя з дуба чи берези — до легкої зими, нечисто — до суворої.
Грак відлетів — чекай снігу.
Якщо ворони сидять низько на гілках — буде вітер і негода.
Голуб ховає ніжку в пір’я — чекай похолодання.
Червоний місяць віщує вітер, блідий — дощ.
Якщо туман припадає до землі, буде ясна погода, а як піднімається в небо — чекай дощу.
Знаковою прикметою для закарпатців є цвіт пізньоцвіту осіннього: з’явився в жовтні — зима рання, у листопаді — прийде пізніше.
Зимова межа
Жовтень є межею між осіннім затишком і зимовим випробуванням. Ще є час встигнути: зібрати капусту, перебрати насіння, доточити дрова, добрати яблука. Народна традиція закликає не гаятися: «Жовтень не любить ні колеса, ні полоза» — тобто ні возу, ні саней, бо вже й не осінь, і ще не зима.
А ще жовтень — це глибокий спокій природи, останнє золоте світло перед сніговою тишею. Його варто прожити уважно, дивлячись не лише в небо, а й у себе.