Після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року багато громадян України виїхали за межі держави. Переважно це жінки з дітьми. Мільйони досі не повернулися, нагадує Київський міжнародний інститут соціології.
Дослідники Інституту зазначають, що настільки масштабні соціальні потрясіння можуть перетворитися на лінії розламу у суспільстві та стати основою для диференційованого ставлення до окремих категорій людей. Тому вивчали, як ті, хто перебуває в Україні, ставляться до тих, хто виїхав.
Було проведено експеримент із так званою розщепленою вибіркою (split-sample). Крім загального ставлення до українських біженців (вибрали формулювання «українські біженці в Європі»), сформулювали ще 4 більш деталізовані категорійні сценарії. А саме, ставлення до:
- «38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні»;
- «25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи»;
- «72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там»;
- «31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі».
Базове запитання було таким: «Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали за кордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?».
Виявилося, що у всіх випадках ставлення до тих, хто поїхав, є нормальним або позитивним. Від 75% до 90% українців, які наразі в Україні, ставляться до біженців «з розумінням і не засуджують» їх (опитування за категоріями). На загальному рівні (ставлення в цілому біженців) 90% мають нормальне / позитивне ставлення. Є лише 5% тих, хто засуджує їх.
Проте є різниця у наведених випадках. Найлояльніше ставлення люди висловили до жінки з неповнолітньою дитиною, чоловік якої залишився в Україні (90% не засуджують). Гірше, якщо жінка без дітей (87% не засуджують). Менш позитивне ставлення до чоловіків — навіть літнього віку (83% не засуджує). Найгірше — до молодих чоловіків, які на момент вторгнення були в Європі й не повернулися (75% не засуджують).
