Якби ви побували в парку Garin Park у Хейворді, на сході Bay Area, можливо, ви натрапили на пам’ятку штату 1025, більш відому як «Україна». Ділянка позначає садибу та місце поховання Агапія Гончаренка та його дружини. Ким вони були? Чому його називають «батьком» української імміграції у Північній Америці? Розповідає Hayward Area History.
Агапій Гончаренко народився 1832 року в Києві, який на той час був під владою Російської імперії. Про його молодість відомо небагато. До 1853 року закінчив православну семінарію в Києві. Потім він вступив до Києво-Печерської лаври, а у 1857 році Гончаренка направили до Афін на посаду дяка посольської церкви. Перебуваючи в Афінах, він почав писати та публікувати анонімні статті, які вимагали звільнення російських кріпаків і засуджували православну церкву за підтримку такої нерівної системи.
Гончаренко особливо критикував російський царський уряд. Звістка про його незгоду дійшла до Росії, де її не сприйняли легковажно. Російська влада виявила та заарештувала його в 1860 році, утримуючи в російській в’язниці в Константинополі. За допомогою друзів і однодумців йому вдалося втекти до Лондона. З цього моменту решту життя Гончаренко провів в еміграції за свої політичні погляди. Протягом наступних п’яти років він багато подорожував Європою, проводячи час у Лондоні, Сирії, Єрусалимі, Єгипті та Туреччині.
У 1865 році Гончаренко емігрував до США, ставши – за даними американської Вікіпедії – першим політичним іммігрантом з України, який прибув до Сполучених Штатів. Після прибуття він деякий час провів у Філадельфії, де познайомився з жінкою, яка стала його дружиною, Альбіною, педагогом і активісткою. У Нью-Йорку він заснував першу православну літургію в США за межами Аляски. Він також допоміг створити грецьку православну церкву в Новому Орлеані та працював на Алясці, перш ніж остаточно оселитися в Сан-Франциско.
З 1868 по 1872 рік Гончаренко жив у Сан-Франциско і видавав українською та російською мовами газету «Вісник Аляски». У 1872 році, потребуючи грошей, Гончаренко продав свою друкарню іншому видавництву і планував переїхати. У липні 1873 року Гончаренко та Альбіна переїхали на Хейворд-Хіллз, на 80 акрів землі, яку вони придбали за 700 доларів. Своє господарство вони назвали «Україна» на честь Батьківщини Гончаренка.
На своєму хуторі побудували котедж і почали успішно обробляти землю. Окрім політичного діяча, Гончаренко був ще й блискучим землеробом. Він і його дружина надіслали численні зразки рослин і овочів до редакції видання California Horticulturalist. Редакція подякувала Гончаренку за «кабачок-монстр», «гігантський соняшник» і «одні з найкращих зразків цукрових столових кукурудзи та мускатних динь, які ми коли-небудь куштували».
На своїй фермі, у природній печері, Гончаренко проводив щотижневі православні богослужіння. Згодом він охрестив понад 100 людей. Альбіна проводила заняття для дітей. У міру зростання популярності Гончаренка фотографи почали шукати знімок чоловіка, одягненого в православне вбрання, з довгою білою бородою — це зображення принесло йому прізвисько «Санта Клаус» серед багатьох місцевих дітей.
Попри всю увагу, яку йому приділяли, Гончаренко залишався щедрою та вдумливою людиною. Після землетрусу в Сан-Франциско 1906 року він і його дружина відкрили свій дім для всіх біженців, які шукали житло. Гончаренко та Альбіна жили просто і майже 43 роки залишалися в одному трикімнатному котеджі. На старість Гончаренка опікували й доглядали сусіди.
На початку 1915 року Альбіни не стало. Гончаренко поховав її неподалік від котеджу, викопав могилу поруч з і попросив, щоб його поховали поруч із нею під тим самим деревом. Через рік, 5 травня 1916 року, бажання здійснилося. Його тіло виявили власники сусіднього ранчо, які зайшли перевірити, як в нього справи. Без них будинок і ферма швидко занепали, і сьогодні залишилися лише фундаменти. Проте пам’ять про доброго священника та його дружину живе для громади, яка їх знала, та люди часто збираються на їхніх могилах у Хейворді, у Північній Каліфорнії.
