18 Липня, 2024

Одеські голубці визнали нематеріальною культурною спадщиною України

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України внесено культуру приготування і споживання голубців — саме від Одещини. Про це повідомив у Facebook Одеський обласний центр української культури.

Одеські голубці визнали нематеріальною культурною спадщиною України

Згідно з повідомленням, страва популярна в побуті на всій Одещині — від півночі до крайнього півдня, та є однією з основних в місцевій кухні регіону.

«Знання, вміння та практики приготування та споживання голубців широко поширені як серед українців, так і серед національних спільнот болгар, молдован, гагаузів та інших народів нашого краю», — повідомляють в Центрі.

У дописі Центру розказали, що в результаті дослідження дізнались про різноманітні інгредієнти та способи подачі страви:

«На півночі Одещини — на Кодимщині, під час приготування голубців на весілля, господині групувались й сідали по колу, за спільною працею співали народні та обрядові пісні й „крутили“ голубці до 10 горщиків по 8-10 літрів (на велику кількість гостей). А в селі Глибочок свої традиції приготування — господині до начинки додають три види м’яса, а тушкують голубці обов’язково в томатному соку домашнього приготування», — розповідають в Центрі.

А на півдні Одещини, в Бессарабії, в селі Орлівка, голубці вже мають назву «сармале», що з турецької перекладається як «обмотувати».

«Готують їх переважно із свіжого листя винограду, яке ошпарюють в окропі з сіллю, щоб воно стало м’яке й придатне до закручування. Начинку готують із рису, свинячого фаршу, додають цибулю, моркву, зелень та тушкують в казані на слабкому вогні. А в болгарському селі Городнє голубці мають назву „гушки“. Це також пропарене листя винограду, але начинка складається з рису чи булгуру, готують їх з додаванням певних трав: кропу, петрушки, м’яти», — йдеться в дописі.

Одеські голубці визнали нематеріальною культурною спадщиною України

Як зазначає Центр, вже сотні років традиційно це друга страва, яка подається в будні дні, до посту та є обов’язкового складовою святкового столу, ритуальних обідів, проводів тощо, а свій рецепт приготування, який переходив у спадок споконвіку від старшого покоління до молодшого, є майже у кожної господині.