10 серпня Законодавча асамблея штату Парана схвалила законопроєкт, яким писанка офіційно визнається частиною нематеріальної культурної спадщини штату, повідомляє Всесвітній Конгрес Українців.
Ініціаторкою документа стала депутатка та секретарка штату Марсія Гучулак. Тепер законопроєкт передано на підпис губернатору.
“Українська столиця” Бразилії
Епіцентром українського культурного життя в Парані є місто Пруденополіс з населенням близько 52 000 осіб. Тут 75% мешканців мають українське походження, а українська мова має офіційний статус поряд з португальською. На вулицях міста можна почути українську мову, а серед місцевих традицій збереглися дерев’яні розписні хати, церкви з куполами, вишивка та писанкарство.
Через тривалу ізоляцію від України тутешні українці зберегли столітню форму галицького діалекту. У сільських районах українська широко вживається вдома, у церкві та в громаді, і нерідко діти не знають португальської до початку навчання в школі.
Традиція, яку передають між поколіннями
Жінки Пруденополіса десятиліттями передавали мову дітям, навчали молитися українською, зберігали рецепти паски та мистецтво писанкарства. Вони створювали хори, культурні об’єднання та освітні ініціативи. Писанкарство в цьому середовищі не музейний експонат, а жива практика: мистецтво розпису яєць передається в родинах від бабусь до онуків.
Більшість бразильських українців є нащадками іммігрантів, які прибули до країни ще до Першої світової війни. Перші великі хвилі переселенців із підконтрольної Австро-Угорщині Галичини почали прибувати до Бразилії в 1895 році через портове місто Паранагуа.
Реакція діаспорних організацій
Всесвітній конґрес українців подякував Українсько-Бразильській Центральній Репрезентації та всім друзям у Бразилії за підтримку у здобутті цього визнання. Законодавче закріплення статусу писанки стало черговим підтвердженням того, що українська культура в Парані вже давно є невід’ємною частиною регіональної ідентичності.