Серед героїв Збройних сил України є ті, чия історія викликає щиру усмішку та тепло. У 100-й бригаді третій рік служить волинянка Людмила Костюк, яка мобілізувалася разом зі своїм котом Ґріджьо. Про неї розповідає “Громадське“.
До повномасштабного вторгнення Людмила була співвласницею кафе. Проте війна змусила її виїхати до Італії, опікуючись дітьми сестри та її чоловіка, військових з Маріуполя.
Повернувшись додому, жінка вирішила долучитися до ЗСУ, але перед нею постало питання: з ким залишити кота, який прибився до неї після повернення з Італії.
«Є родичі та знайомі, але тримати кота в хаті — це треба його любити», — розповідає Людмила. Так Ґріджьо, чиє ім’я в перекладі з італійської означає «сірий», став її постійним супутником і товаришем.
Сьогодні Людмила — начальниця господарчого відділення, відповідає за їдальню, а Ґріджьо виконує свою «службу» поруч із нею. Сержантка жартує, що вони разом виходять на службу вранці, а ввечері повертаються «додому».
Побратими Людмили полюбили кота за його спокійний характер і компанійськість. За три роки життя на фронті Ґріджьо звик до переїздів і нових людей.
«Чи щасливий Ґріджьо? Я думаю, що так. Його життя не є нудним: у нього і переїзди, і зустрічі з новими людьми, і любов від усіх побратимів», — підсумовує Людмила.
Свою перемогу сержантка планує відсвяткувати разом із незмінним другом. Історія Людмили та Ґріджьо — це ще один приклад того, як навіть у найскладніші часи можна знайти місце для тепла й любові.
