Під час війни багато українських біженців зазнали величезної травми прямо чи вторинно. Видання Psychology Today розповідає історію Аліни Андруко, бабусі з Мелітополя, чий досвід біженства посилив травму війни.
Справжнє ім’я жінки та важливі дані були замасковані, щоб захистити її конфіденційність. Внаслідок війни Андруко та її онука втратили родичів, друзів та майже все своє надбання. Їхній дім був перетворений на руїни.
Після того, як Андруко розповіла про свою біду на сторінці групи «Українці в біді» у Facebook, допомогу запропонував незнайомець з США. Він сказав їй, що був зворушений її стражданнями, і він хоче спонсорувати її та її онуку в Штатах. Він пообіцяв їм притулок. Сказав, що має добрі зв’язки в Нью-Джерсі, допоможе Аліні знайти роботу та школу, яка прийме її онуку.
«Я подбаю про всі ваші потреби», — пообіцяв благодійник. На підтвердження він надіслав фото свого майна і заявив, що вже допомагав кільком українцям. Однак пояснив, що йому потрібні авансові гроші, щоб підготуватися до її приїзду та переконатися, що на Аліну чекає робота. Андруко та її онука чекали інформації про рейс, теплого прийому та нарешті безпеки…
Сталося інше. Їхній «спонсор» безслідно зник. Андруко не розмовляла англійською і витратила останні гроші. Цілковита зрада та знищення всіх її надій посилили та ускладнили жахи, які вона вже пережила.
Психотерапевтка Аня Лук’янов (Anya Lukianov) з Нью-Йорка каже, що досвід Андруко не рідкість для багатьох українців, які шукають безпеки. Жінці та її онуці нарешті вдалося знайти надійного спонсора через знайомого.
Лук’янов бажає, щоб у ЗМІ більше уваги приділялося допомозі українським біженцям, які її потребують. Вона хотіла б, щоб більше людей знали, що фальшиве спонсорство є поширеним і небезпечним, забираючи тисячі доларів в українців, які шукають безпеки. Фахівчиня наголошує, що біженцям необхідно працювати лише з надійними близькими та організаціями, щоб отримати спонсорство та ресурси.
