Ендрю Беннетт, тесляр із Нью-Джерсі, взяв відпустку, щоб приєднатися до боротьби в Україні. 45-річний Беннет ніколи не служив в армії чи правоохоронних органах і не має прямих зв’язків із Україною. Його надихнули слова Володимира Зеленського про те, що країні потрібні боєприпаси, пише Business Insider.
У його валізі: джгути, шовний і кровоспинний набори, які він пожертвує на потреби війни, і дві пластини для бронежилета, які він одягне сам. Система, призначена для відбиття куль великого калібру з потужних штурмових армійських гвинтівок, важить близько десяти фунтів (4,5 кг) і коштувала йому 800 доларів.
Беннетт купив пластини в магазині на Манхеттені, співвласник якого каже, що попит на бронежилети різко зріс після 24 лютого. Якщо кілька тижнів тому замовлення надходили через 3-4 дні, то тепер очікування може зайняти від 2 до 4 тижнів, тому що виробники перевантажені.
Продавці бронежилетів від Нью-Йорка до Мена та Айови кажуть одне й те саме: попит зашкалює, і вони намагаються не відставати. Ті, хто шукає бронежилети — група, до якої входять українські організації в США, бійці-добровольці, журналісти та гуманітарні працівники — відчувають дедалі більший стрес через очікування.
31-річний Богдан Олексишин із Нью-Джерсі родом із Тернополя на заході України. Він купив захисне спорядження, щоб відправити його сім’ї та друзям, витратившт 35 000 доларів власних грошей на 40 бронепластин, 20 жилетів та 20 шоломів. Він знайшов спорядження на початку війни, але в останні дні йому довелося шукати старанніше та ширше.
Не менш важливим є й питання експорту. Олексишин не може відправити бронежилет в Україну, бо не має експортної ліцензії. Натомість він жертвує зброю Українсько-американській координаційній раді в Сан-Франциско. UACC не закуповує обладнання безпосередньо, але збирає пожертвування у натуральній формі та відправляє їх до Польщі, а потім до України.
