Андрій Шевченко ледь впорався з емоціями після зустрічі з дітьми, яким відірвало кінцівки під час атак російських військ в Україні, пише The Sun. Він навіть хотів покинути лікарню, але витримав та відвідав усіх поранених діточок.
Жахи, свідками яких був всесвітньо відомий український спортсмен під час двох поїздок зі збору коштів на його зруйновану Батьківщину, підігрівають його бажання допомагати. Місця, де він зростав та гостював дитиною — Київ, Ірпінь, Дніпро — понівечені ракетами та бомбами.
«Я бачив реальність, — сказав він. — Це війна. Це те, що ви повинні побачити на власні очі. Це не фільм. Це реальне життя. Коли ти бачиш місця свого дитинства, вражені ракетами, знищені вогнем будівлі, це з тобою щось робить. Під час другого приїзду я побачив Ірпінь. У цьому колись красивому місті, повному новобудов, зараз немає нічого. Воно чорне. Знищене».
Так було в Бородянці, Бучі та Гостомелі.
«У Дніпрі, — додав він, — я ходив у дитячі відділення лікарні і бачив хлопчиків і дівчаток шестирічного віку з жахливими пораненнями. Я чув історії про бомби, які влучили в їхні будинки та забрали їхні ноги, руки, їхні сім’ї. Я переходив з однієї кімнати в іншу, і ще, і ще. Чесно кажучи, після другої кімнати я не хотів продовжувати. Я більше не міг цього витримати. Занадто болю та суму».
Спортсмен заручився міжнародною допомогою, збирає кошти для України, а також намагається відновити зруйновані ірпінські футбольні поля.
«Раніше в місті був прекрасний футбольний стадіон, а також нова академія зі штучними полями, — сказав він. — Після бомбардування залишилося недоторканим лише одне поле. Інші сповнені воронок, уламків і осколків. Попри все, там діти штовхають м’яч. Це не місце для дітей. Але вони там. Все ще чинять опір. Це дух України».
«Це боротьба не тільки за Україну, а й за всю демократію, — підкреслив Шевченко. — Можливо, ви читаєте це, думаючи, що ви в безпеці, що Україна — це десь дуже далеко, що вас не може торкнутися. Правда полягає в тому, що світ не працює таким чином. Це може відбуватися знову і знову, якщо ми не засвоїмо уроки і не об’єднаємося».
«Що таке успіх? Це перемога у футбольному матчі? Нічого з цього не є реальним. Успіх — це свобода. Успіх — це виживання», — підкреслив футболіст.
