Дописи українських дітей про війну показали у місті, де вела свій щоденник Анна Франк

Дописи українських дітей про війну показали у місті, де вела свій щоденник Анна Франк

Місто, де Анна Франк писала свій щоденник про Другу світову війну, переховуючись із сім’єю від жорстокої нацистської окупації, приймає виставку про війну в Україні з похмурим відлунням її тяжкого становища понад три чверті століття потому. Про це пише ABC News.

Виставка, яка відкрилася в мерії Амстердама в четвер, пропонує бачення війни в Україні, яку переживають діти.

«Ця виставка — про біль очима дітей, — зазначила на відкритті Христина Грановська, яка розробила ідею. — Усвідомлення страждань і горя, які принесла нашим дітям російська війна, вражає саме серце кожного дорослого».

«Воєнні щоденники» включають записи, подібні до тих, які Анна Франк написала в прихованій прибудові за амстердамським будинком на березі каналу, а також сучасні способи, як українські діти записували та обробляли травматичний досвід життя під час війни, включаючи фотографії та відео.

Серед них — робота 15-річного Миколи Костенка, який провів 21 день в облозі в Маріуполі. Його малюнки того часу ручкою на вирваних із зошитів папірцях — це все, що було в Костенка. На одному з них зображено крихітний підвал, де він і його родина ховалися від російських снарядів, перш ніж нарешті вдалося втекти з міста.

«Вкладаю душу в усі ці малюнки, тому що це я пережив в Маріуполі. Що я бачив, що я чув. Так що це мій досвід і моя надія», — сказав Костенко через перекладача.

Куратор Катя Тейлор сказала, що щоденники та мистецтво є механізмами копінгу (способу справлятися зі стресом та травмами) для дітей.

«Ми так багато говоримо про психічне здоров’я та терапію, але вони краще за нас знають, що їм робити з собою», — сказала вона. Вона назвала щоденники, мистецтво, фотографії та відео «свого роду терапевтичною роботою для багатьох із них».

Наймолодший — 10-річний Єгор Кравцов, він теж жив в обложеному Маріуполі. У тексті, який виставляється біля його щоденника, він пише, що колись мріяв стати будівельником. Але досвід, пережитий під час облоги міста, змінив його думку.

«Коли під час окупації ми вилізли з підвалу, і я був дуже голодний, я вирішив стати кухарем, щоб нагодувати весь світ, — написав він. — Щоб усі люди були щасливі і не було війни».