Коли 24 лютого 2022 Росія почала повномасштабну неспровоковану війну в Україні, багато хто очікував швидкої перемоги агресора. Через шість місяців найбільший військовий конфлікт у Європі після Другої світової війни перетворився на жорстоку війну на виснаження. The Sacramento Bee пропонує погляд на те, що відбулося за цей час та чого чекати надалі.
Невдалий бліцкриг
Коли Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції», він закликав українських військових виступити проти уряду в Києві. Кремль вірив, що населення прийме загарбників. Частина російських військ, які прибули з Білорусі, всього за 200 кілометрів на північ від столиці, взяли з собою парадну форму, готуючись до швидкого тріумфу.
Ці надії були швидко розбиті жорстоким українським опором, підтриманим системами озброєнь, поставленими із Заходу для уряду президента Володимира Зеленського.
Повітряно-десантні війська, спрямовані для захоплення аеродромів навколо Києва, зазнали великих втрат, а бронеколони, що тягнулися вздовж головної магістралі до столиці, були розбиті українською артилерією та розвідниками.
Незважаючи на численні атаки на українські авіабази та засоби протиповітряної оборони, російська авіація не змогла повністю встановити контроль над небом і зазнала великих втрат, що обмежило її здатність підтримувати наземні сили. Через місяць війни Москва вивела свої війська з районів поблизу Києва, Харкова, Чернігова та інших великих міст, мовчазно визнаючи провал бліцкригу.
Змінення поля битви
Тоді Кремль переніс свою увагу на Донбас, де підтримувані Москвою сепаратисти вели боротьбу з урядовими військами з 2014 року після анексії Росією Кримського півострова. Покладаючись на артилерію, російські війська поступово просувалися вперед у запеклих битвах.
Стратегічний порт Маріуполь на Азовському морі, який став символом українського опору, впав у травні після майже тримісячної облоги, яка перетворила місто на руїни. Понад 2400 захисників Маріуполя, які переховувалися на гігантському меткомбінаті «Азовсталь», потрапили в полон. Щонайменше 53 з них загинули в результаті вибуху у в’язниці на сході України.
Росіяни взяли під контроль всю Луганську область, а також захопили трохи більше половини Донецької. Зараз Росія окуповує близько 20% території України. Наступ на Донбасі сповільнився, оскільки Москва була змушена передислокувати частину своїх військ в окуповані Росією райони на півдні, щоб відбити потенційний український контрнаступ.
Російські війська захопили Херсонську область та частину сусідньої Запорізької. Там встановили промосковську адміністрацію, запровадили свою валюту, роздали російські паспорти та розпочали підготовку до референдумів, щоб відкрити шлях для анексії. Але нещодавно українські сили відвоювали частину землі, завдаючи ударів по мостах і націлюючись на склади боєприпасів. Тим часом Росія регулярно звинувачує Україну в “обстрілах” окупованої РФ Запорізької АЕС.
Успіхи України
Західна зброя, включно з американськими реактивними системами залпового вогню HIMARS, посилила спроможність ЗСУ, дозволяючи їй точно й безкарно націлюватися на російські склади боєприпасів, мости та інші ключові об’єкти.
У квітні флагман Чорноморського флоту Росії, ракетний крейсер «Москва», вибухнув і затонув після того, як в нього влучила українська ракета. Це завдало важкого удару по гордості Росії і змусило її обмежити морські операції. Ще одна велика перемога для України сталася, коли російські війська відступили зі стратегічного острова Зміїний після невпинних українських нападів. Відступ зменшив загрозу нападу Росії з моря на Одесу, що допомогло прокласти шлях до відновлення експорту зерна.
У серпні Росія зазнала нового удару, коли сталася серія вибухів на аеродромі та складі боєприпасів у Криму. Хоча Київ не приписав собі відповідальність за вибухи, не було жодних сумнівів щодо причетності України. Росіяни сказали, що за одним вибухом стояв саботаж, а ймовірне небезпечне поводження з боєприпасами спричинило інший — це пояснення висміювалося Україною.
Вибухи, які супроводжувалися атаками безпілотників, підкреслили вразливість Криму, який має символічну цінність для Росії та є ключовим для підтримки її операцій на півдні. Вони продемонстрували, що українські сили здатні завдавати ударів далеко за лінією фронту.
Що далі
Результат війни залежатиме від того, чи зможуть Росія та Україна залучити додаткові ресурси, зазначає видання. Тоді як Україна провела мобілізацію та оголосила про мету сформувати 1 мільйон військових, Росія продовжує покладатися на обмежений контингент добровольців, що відображає побоювання Кремля, що масова мобілізація може розпалити невдоволення та дестабілізувати країну.
Москва обрала проміжні кроки, намагаючись заохотити людей підписувати контракти з військом, залучаючи приватних підрядників, таких як група Вагнера, і навіть забираючи деяких ув’язнених для служби – напівзаходи, які не можуть задовольнити потреби будь-яких великих наступальних дій.
«Доки Росія не мобілізує своє населення та промисловість, вона не зможе створити набагато більшу, ефективнішу силу», – сказав британський генерал у відставці Річард Берронс. Україні також поки що не вистачає ресурсів для швидкого відновлення своєї території.
«Витіснити росіян можна лише якщо Захід забезпечить політичну волю, гроші – приблизно від 5 до 6 мільярдів доларів на місяць, зброю, як-от далекобійна артилерія, боєприпаси, які підтримують цю артилерію, а потім забезпечить матеріально-технічну та медичну підтримку, яка дозволить Україні побудувати мільйонну армію», – сказав Берронс.
Він сказав, що Захід повинен бути готовий продовжувати підтримувати Україну протягом тривалого часу, незважаючи на стрімке зростання цін на енергоносії та інші економічні проблеми, пов’язані з санкціями проти Росії. Відмова від України, за його словами, надіслала б повідомлення «Росії, Китаю та всім іншим, що в Заходу “кишка тонка”, щоб захищати своїх друзів чи навіть власні інтереси».
