Через чотири місяці після вторгнення в Україну американська громадськість все ще підтримує санкції проти Росії, але може перестати, якщо ці санкції обійдуться великою ціною, висловлює думку редакція The Sacramento Bee.
Насправді війна є катастрофою для кожної країни світу. На людському рівні потреби України не зменшилися лише тому, що ми більше не прокидаємося щодня з надією, що президент Володимир Зеленський пережив ще одну ніч. Адже запекла війна триває. Тому SacBee попросили кількох медсестер з Сакраменто, які мають власний досвід роботи на кордоні з Україною, розповісти американцям про те, що там відбувається.
Медсестри з лікарні Mercy навесні їздили до Румунії та Польщі, щоб допомагати українським біженцям. Медсестра українського походження Діна Калинюк бачила, як жінки та діти в шоці прибували на кордон. Серед старих і дітей було багато зневоднених після кількох днів подорожей. Вони уникали пити, щоб не зупинятися на замінованих дорогах заради туалету.
Вона також бачила людей у стані психозу, тому що вони не могли приймати ліки. Одна жінка почала бігти назад до кордону з криком: «Відвези мене додому, щоб мене застрелили!» Угорський психіатр слідкував за жінкою і зміг розвернути її, зауваживши: «Ми бачимо багато такого». З жінкою була 11-річна дитина.
«Звісно, наша увага ослабла, – сказала 37-річна Калинюк. – Люди звикають до речей, якими б жахливими вони не були. Це наша людська природа».
Інша медсестра з Сакраменто, Іна Демчук, сказала, що більшість з нас, тут і в інших місцях, «не розуміють, наскільки це жахливо. Люди буквально вмирають від голоду у своїх підвалах». Коли війна закінчиться, вона сподівається повернутися і «допомогти з усім, що залишилося».
Віта Паддубна, медсестра-онколог, часто згадує про тих, кого вона бачила – люди приходили пішки, «тягаючи багаж – це було все, що у них є». Вона згадує про маленького хлопчика 3-4 років, який розлучився з мамою, яку Паддубна, на щастя, змогла знайти. А як бути тим, чиї мами не знайшлися?
24-річна Паддубна переживає про те, що сталося з українкою 20-ти років, яка зламалася, розповідаючи про найважче рішення у своєму житті. Через те, що навколо падали бомби, вона залишила батьків ховатися в бункері в Харкові, який жорстоко бомблять. Чи варто було залишитися і померти разом? Ні, але їхати було теж жахливо. Серед її друзів були поліцейські – всі вони вже мертві.
На відміну від цих медсестер, ми не бачили роботи Путіна, зазначає видання. Але ми можемо подякувати їм за їхнє служіння людству, відповідаючи на страждання, які вони ніколи не забудуть.
