«В’язання, мода, — це мене відволікає від найжахливіших речей, від того, що зараз відбувається в Україні», — каже одна з майстринь в інтерв’ю «Голосу Америки».
Лена, яка не хотіла, щоб журналісти використовували її прізвище, є однією з багатьох українок, які в’яжуть такі вироби мистецтва. У деяких випадках — під час роботи в підвалі, поки йде обстріл.
Жінка керує десятками в’язальниць по всій Україні, включаючи Київ, Херсон і Кривий Ріг. Вони в’яжуть навіть коли відключається електрика, тільки при свічках. І все ж їм вдається створювати шедеври ручної роботи, які американські модні бренди показують на модних показах.
Ліббі Толм працює як з українськими жінками, так і з американськими дизайнерами як генеральний директор своєї техаської компанії Elite knitting.
«Ми працювали з Александрою Алонсо Рохас, ми працювали з Заком Позеном, ми також працювали для Calvin Klein», — каже вона.
За її словами, дизайнери знають про складне становище українських жінок.
«На початку війни нам дуже допоміг Оскар де ла Рента. Вони знали, що наші в’язальниці знаходяться в Україні, тому зробили сторінку на GoFundMe, і ми змогли заплатити нашим в’язальницям за 3 місяці їхньої роботи наперед, перш ніж ми отримали від них жодну роботу», — розповідає Толм.
Вона каже, що іноді бренди місяцями не чують про своїх в’язальниць. Оскільки російські війська руйнують зв’язок та інфраструктуру, жінкам іноді важко вийти на зв’язок. Кожного разу, коли Ліббі запитує у майстринь, як їхні справи, вона боїться почути відповідь.
Толм каже, що багато в’язальниць мали шанс втекти до Польщі, і цей крок полегшив би їхню роботу. Але додає, що наразі кожна з них вирішила жити і працювати в Україні.
