Завдання для українських ветеранів було зрозуміле: з різних міст Олександр Шевцов та Сергій Храпко пройдуть 120 кілометрів і зустрінуться десь посередині, щоб вшанувати своїх товаришів, поранених у війні Росії проти Батьківщини, та зібрати кошти для військового шпиталю, пише ABC.
Їхню прогулянку поширили в соцмережах і вони почали збирати пожертви на поставку медичного обладнання в Головний військовий госпіталь України. Це також надихнуло багатьох по всій країні — обидва чоловіки були важко поранені під час війни Росії з Україною в 2014 році, і їм довелося ампутувати кінцівки.
Почитати розповіді бійців та подивитися фото можно у Facebook Oleksandr Shvetsov та Facebook Сергія Храпко.
Не маючи можливості брати участь у нинішній повномасштабній війні, чоловіки знайшли інший спосіб зробити свій внесок у боротьбу.
«Мені подзвонив мій побратим Сергій Храпко. Ми знайомі давно. Він сказав: „Саня, нашій лікарні потрібна допомога“, — розповів Шевцов. — Це справді наша дорога лікарня, яка врятувала нам життя. Там врятували мені праву ногу. Таким чином ми можемо допомогти нашим братам і сестрам по зброї, а певним чином і нашій країні. Тому що наша країна зараз справді бореться. Ми всі боремося так, як можемо».
15 травня о 15:05 Храпко, воїн без руки та з ногою у протезі, покинув Київ. Шевцов, який має протез ноги, стартував з Житомира трьома годинами раніше. Через п’ять днів вони зустрілися на дорозі, пройшовши загалом 165 156 кроків назустріч один одному за п’ять днів.
Вони зібрали 3,6 мільйона гривень (понад $97 000), необхідні для придбання нового гастроскопа для Національного військово-медичного клінічного центру України. Японська компанія Olympus вирішила подарувати до гастроскопа ще відеогаджетів більш ніж на 3 000 000 грн.
Акція була ідеєю Храпка; йому спало на думку, коли працівник лікарні сказав їм, що їм дуже потрібен гастроскоп. Тому він зателефонував Шевцову і сказав, що потрібно зібрати «кілька мільйонів» гривень.
«Скільки саме кілька?» — спитав його товариш.
«Більше 3, — відповів його друг. — Ти підеш з Житомира пішки, а я піду з Києва тебе зустріти. Ось як ми будемо збирати ці гроші».
Храпко визнав, що після довгої прогулянки у нього з’явилися мозолі.
«Але це не висока ціна, — сказав він. — Це як крапля в морі порівняно з тим, що відбувається на сході».
